УЧАСТЬ ПЕРЕКЛАДАЧА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ В УКРАЇНІ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз правових і практичних аспектів участі перекладача під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні України. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості кримінальних проваджень, у яких фігурують іноземці, особи без громадянства, а також громадяни України, які не володіють державною мовою на належному рівні, що об’єктивно потребує залучення перекладача на різних стадіях досудового розслідування, зокрема під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Мета. Метою дослідження є аналіз нормативно-правових підстав участі перекладача та визначення ризиків неправомірного перекладу, що впливають на допустимість доказів і реалізацію права на справедливий суд. Методи дослідження: для реалізації та досягнення мети, отримання обґрунтованих висновків в процесі дослідження використано наступні методи: аналіз нормативних актів (КПК України, Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»), контент-аналіз наукових праць, порівняльно-правовий метод, кейс метод в процесі вивчення практики Верховного Суду та ЄСПЛ, систематизація та узагальнення результатів для формування науково обґрунтованих висновків. Результати. Проаналізовано положення Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», міжнародно-правові стандарти у сфері забезпечення права на справедливий суд, зокрема практику Європейського суду з прав людини щодо гарантій мовних прав учасників кримінального провадження. Особливу увагу приділено доктринальним підходам вітчизняних науковців до визначення процесуального статусу перекладача, його прав та обов’язків, а також меж участі під час негласних слідчих (розшукових) дій. Розкрито специфіку залучення перекладача в умовах конфіденційності та негласності таких процесуальних заходів, проаналізовано проблеми фіксації результатів негласних слідчих дій, пов’язані з перекладом аудіо – та відеоінформації, а також питання допустимості доказів, отриманих за участю перекладача. Наведено приклади національної судової практики та рішень ЄСПЛ, у яких розкрито значення перекладача як гарантії реалізації права на захист і справедливий судовий розгляд. Зроблено висновки про необхідність удосконалення кримінального процесуального законодавства України в частині чіткого нормативного врегулювання участі перекладача під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також вироблення єдиних стандартів залучення та оцінки результатів його діяльності.