КОНСТИТУЦІЙНІ ВИМІРИ ЗЕЛЕНОГО ПЕРЕХІДНОГО ПРАВОСУДДЯ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ
Анотація
Метою статті є дослідити поняття «зеленого» перехідного правосуддя, конституційних, національних та міжнародних підходів до «зеленого» перехідного правосуддя, а також сформувати загальні рекомендації щодо нормативного регулювання «зеленого» перехідного правосуддя на державному рівні. У статті були використані такі методи: діалектичний, який уможливив простеження генези поняття «зеленого» перехідного правосуддя в історичному та суспільно-правовому розвитку, порівняльно-правовий метод і метод аналізу, зокрема, при вивченні міжнародного досвіду впровадження «зеленого» перехідного правосуддя. Результати. У статті проаналізовано міжнародний досвід, практичні прецеденти і конституційні механізми подолання екологічних збитків під час та після збройного конфлікту, що може бути ефективним для України на різних етапах миротворчих процесів. Досліджено релевантний для України досвід екологічного конституціоналізму, що передбачає охорону довкілля, як невід’ємну частину конституційного порядку, та механізмів відновлення справедливості для українських спільнот – зокрема для українського села як осередка національної самосвідомості. Висновки. Наголошено на доцільності переосмислення класичних інститутів перехідного правосуддя, зокрема відшкодування шкоди, встановлення правди, проведення інституційних реформ та розробок політик пам’яті, з позицій інтегрування принципів «зеленого» перехідного правосуддя у конституційну архітектуру держави з дотриманням права на здорове довкілля. Сформовано теоретичний зміст поняття «зеленого» перехідного правосуддя, як частини екологічного конституціоналізму та складової конституційного правопорядку. Воно передбачає поєднання структур і підходів, притаманних традиційному перехідному правосуддю, з впровадженням у кожній із них механізмів визнання та реагування на шкоду, заподіяну природі, людині, спільнотам і суспільствам.
Посилання
2. UNEP. From Confl ict to Peacebuilding: The Role of Nat- ural Resources and the Environment. U.N. Doc. DEP/1079/GE, U.N. Sales No. 09.III.D.14. 2009.
3. Cusato E. International law, the paradox of plenty and the making of resource-driven confl ict // Leiden Journal of International Law. 2020. Vol. 33, № 3. P. 649–666.
4. Asmeret Asefaw Berhe. The Contribution of Landmines to Land Degradation // Land Degradation and Development. 2007. Vol. 18, № 1. P. 1–15.
5. Lawrence M. J., Stemberger H. L.J., Zolderdo A. J., Struthers D. P., Cooke S. J. The eff ects of modern war and military activities on biodiversity and the environment // Environmental Reviews. 2015. Vol. 23, № 4. P. 443–460.
6. Conca K., Wallace J. Environment and Peacebuilding in War-torn Societies: Lessons from the UN Environment Programme’s Experience with Post-confl ict Assessment. // Global Governance. 2009. Vol. 15, № 4. P. 485–504.
7. Werrell C., Femia F. Climate Change Raises Confl ict Con- cerns // The UNESCO Courier. 2018, 29 March.
8. Gilbert J., Sena K. Litigating Indigenous Peoples’ Cultural Rights: Comparative Analysis of Kenya and Uganda // African Studies. 2018. Vol. 77, № 2. P. 204–222
9. Killean R., Dempster L. Green Transitional Justice. 1st ed. London: Routledge, 2025.
10. UNEP & ICTJ Report, Environmental Justice in Transi- tional Contexts. 2020.
11. Drumbl M.A. Accountability for Property Crimes and Environmental War Crimes: Prosecution, Litigation, and Development. New York: ICTJ, 2009. URL: https://www.ictj.org/sites/default/files/ICTJ-Development-PropertyCrimes-FullPaper-2009-English.pd (дата звернення: 23.12.2025).
12. UNWCC. Destruction of Polish Forests as a War Crime: Examination of Cases and Listing of War Criminals. In: History of the United Nations War Crimes Commission and the Development of the Laws of War. 1948. P. 496.
13. Gilman R. Expanding Environmental Justice after War: The Need for Universal Jurisdiction over Environmental War Crimes // Colorado Journal of International Environmental Law and Policy. 2011. Vol. 22, № 3. P. 447–471.
14. Ybarra M. Living on Scorched Earth: the Political Eco logy of Land Ownership in Guatemala’s Northern Lowlands, University of California eScholarship. 2010. URL: https://escholarship.org/uc/item/54h0559n (дата звернення: 23.12.2025).
15. Braithwaite J. Networked Governance of Freedom and Tyranny. 2019. URL: http://johnbraithwaite.com/wp-con-tent/uploads/2019/02/Networked-governance-of-freedom-and- tyrannny.pdf (дата звернення: 23.12.2025).
16. Truth and Reconciliation Commission, Republic of Korea. Activities of the Past Three Years. 2009. P. 68.
17. ICC. The Prosecutor v Dominic Ongwen, ICC-02/04-01/15, Witness UGA-PCV-0003, Open Session, 23 May 208. P. 81.URL: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/Transcripts/CR2018_02682.PDF. (дата звернення: 23.12.2025).
18. Pereira R. After the ICC Office of the Prosecutor's 2016 Policy Paper on Case Selection and Prioritisation: Towards an International Crime of Ecocide? // Criminal Law Forum. 2020. Vol. 31, № 2. P. 179–224.
19. Clark J. The COVID-19 pandemic and ecological connectivity // Journal of International Criminal Justice. 2019.
20. Camacho Rincón A., Parra-Gallego G. Addressing environmental damages in contexts of armed conflict through transitional justice in Colombia // International Review of the Red Cross. 2024. Vol. 106 (No. 925). P. 424–449. DOI:10.1017/ S1816383123000553. URL: https://international-review.icrc.org/sites/default/fi les/reviews-pdf/2024-11/addressing-environmental-damages-in-contexts-of-armed-conflict-colombia-925.pdf (дата звернення: 23.12.2025).
21. Згуровський Михайло Захарович. Екологічні наслідки збройних конфліктів у глобальному вимірі // Вісник НАН України. 2025. № 2. URL: https://nasu-periodicals.org.ua/index.php/visnyk/article/view/16478/15605 (дата звернення: 23.12.2025).

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
