ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН: МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІДНОСНОСТІ

Олександр Олександрович Гаврилюк

doi:10.32999/ksu2307-8049/2025-1-2

Олександр Олександрович Гаврилюк Державна установа «Інститут економіко-правових досліджень імені В. К. Мамутова Національної академії наук України» https://orcid.org/0000-0001-6925-7793

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2025-1-2

Ключові слова: господарське право, господарсько-правові відносини, ефективність права, ефективність правового регулювання, ефективність юридичної діяльності, методологія, економіка права, економічна ефективність, оцінка ефективності, результативність

Анотація

Метою статті є визначення граней відносності категорії ефективності правового регулювання господарських відносин залежно від ракурсу юридичного погляду на відповідну характеристику господарського права як у контексті наукових досліджень, так і практики правотворчості, правореалізації та правозастосування з метою окреслення можливих особливостей її аналізу у конкретних умовах і з точки зору можливих цілей господарсько-правового регулювання. Методологічною основою дослідження виступають загальнонаукові методи аналізу та синтезу, а також індуктивний та дедуктивний методи. Комбінація історичного, аксіоматичного та системно-функціонального методів дозволила сформувати методологічний концепт засобу визначення ефективності правового регулювання господарських відносин. Результати. Автор висвітлює не розглянуті раніше у межах вітчизняних юридичних досліджень аспекти відносності ефективності правового регулювання господарських відносин за темпоральною глибиною (горизонтально), а також за характером (обсягом) спричинюваних наслідків не лише для визначеної мети, проте також і для суміжних правовідносин, врегульованих як нормами певної галузі, так й інших галузей права (вертикально). Висновки. Результатом осмислення порушеної проблеми виступило формування автором основних положень методологічної рамки або базового концепту методу визначення ефективності правового регулювання господарських відносин з урахуванням відносності відповідного показника. В основу пропонованого конструкту покладається причинно-наслідкова схема «засіб правового регулювання – наслідок (результат)», яка забезпечує можливість аналізу інструмента, тобто правового засобу регулювання господарських відносин, а також наслідків його застосування. Встановлюється, що втілення сформованого концепту у кінцевому методологічному продукті може бути забезпечене лише подальшою науковою розробкою зазначеної моделі із втіленням у ній чітких вимірюваних критеріїв, що окреслять гносеологічний потенціал відповідного методу і сферу, тобто предметний діапазон його можливого застосування.

Посилання

1. Яковлев Д.О. Договір про конфіденційність в цивільному праві України : дис. … д-ра філософії. Спец. : 081 «Право». Харків, 2021. 221 с.
2. Любченко М.І. Юридична термінологія: поняття, особливості, види : монографія. Харків : ТОВ «Видавництво Права людини», 2015. 280 с.
3. Білоус О.В. Ефективність права у світлі концепції людиноцентризму. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2018. № 34. С. 12–14.
4. Волохов О.С. До питання визначення поняття «ефективність законодавства» та його використання. Актуальні проблеми політики. 2024. Вип. 73. С. 25–30.
5. Волохов О. Окремі підходи до визначення поняття ефективності правових норм. Публічне право. 2023. № 2 (50). С. 109–116.
6. Іщенко І.А. Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення. Держава і право. Київ, 2011. Вип. 53. С. 92–98.
7. Тарахонич Т.І. Ефективність правового регулювання (питання теорії). Часопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 11–13.
8. Наконечна А. Ефективність впливу правового регулювання на задоволення людських потреб та інтересів. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 10. С. 227–231.
9. Лепех Л.Л. Зміст та особливості «правове регулювання». Митна справа. 2013. № 5 (89). Ч. 2, кн. 2. С. 314–321.
10. Тарахонич Т.І. Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять. Держава і право. Київ, 2010. Вип. 49. С. 9–16.
11. Тарахонич Т.І. Механізм дії права, механізм правового регулювання, механізм реалізації права: особливості взаємодії. Держава і право. Київ, 2010. Вип. 50. С. 12–18.
12. Гольцова О. Є. Нетипові соціальні регулятори як специфічні норми в системі соціального регулювання. Держава і право. Київ, 2013. Вип. 60. С. 46–52.
13. Заяць Н. Сутнісна характеристика правових засобів у механізмі правового регулювання. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 12. С. 202–205.
14. Тарахонич Т.І. Змістовна характеристика правових засобів: сучасні погляди. Часопис Київського університету права. 2011. № 2. С. 36–39.
15. Ванчук І.Д. Спосіб правового регулювання: окремі аспекти. Юридичний науковий електронний журнал : електрон. наук. фахове вид. 2014. № 1. С. 8–11. URL: http://lsej.org.ua/1_2024/3.pdf (дата звернення: 25.01.2025).
16. Стаднік І.В. Ефективність механізму господарсько-правового регулювання. Право і суспільство. 2017. № 5, ч. 2. С. 104–108.
17. Гаврилюк О. Як підвищити ефективність державного управління. Економічна правда (8 травня 2024 року).
URL: https://epravda.com.ua/columns/2024/05/08/713351/ (дата звернення: 20.01.2025).
18. Купіна Л.Ф. Критерії ефективності правових норм. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 18. Право. 2017. Вип. 32. С. 51–57.
19. Васильєв В.В. Табу як засіб саморегулювання майнових відносин у первісному суспільстві. Приватне та публічне право. 2019. № 4. С. 38–41.
20. Васильєв В. Еволюція правових засобів саморегулювання майнових цивільних відносин. Юридичний вісник. 2019. № 4. С. 142–148.
21. Цуркан-Сайфуліна Ю.В. Владні засади права: філософсько-правове дослідження : дис. д-ра юрид. наук. : 12.00.12 «Філософія права». Одеса, 2017. 381 с.
22. Мохонько А.В. Місце норм права у системі соціальних норм. Держава і право. Київ, 2010. Вип. 48. С. 44–49.
23. Хаустова М. Структура правової системи суспільства. Вісник Академії правових наук України. 2010. № 1 (60). С. 49–58.
24. Янакаєва К.М. Історичні аспекти становлення інституту санкцій у міжнародному праві. Право і суспільство. 2015. № 5–2, ч. 3. С. 52–57.
25. Бірюкова А.Г. Співвідношення приватного та публічного права: дуалістичний аспект. Право і суспільство. 2018. № 4. С. 76–80.
26. Доценко О.М. Природа права на особисте життя. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2011. № 1 (52). С. 296–302.
27. Білан О.П. Обмеження договірної свободи публічним порядком та моральними засадами суспільства (порівняльний аналіз). Держава і право. Київ, 2015. Вип. 67. С. 188–202.
28. Спєсівцев Д.С., Гофман Ю.Б. Поняття і види націоналізації майна. Історико-правовий часопис. 2024. № 2 (23). С. 40–50.
29. Vasyliev V. Self-Regulation of Property Civil Relations With the Participation of State-Owned Enterprises: Shortcomings of the Soviet Approach. Danube. 2024. Vol. 15, Issue 2. P. 108–118.
30. Ольшанченко В.І. Цивільно-правова відповідальність держави Україна перед суб’єктами підприємницької діяльності : дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2021. 230 с.
31. Спєсівцев Д. Ефективність способу судового захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно. Юридичний вісник 2020. № 4. С. 109–116.
32. Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період : проєкт Закону № 6013, зареєстрований у Верховній Раді України 09.09.2021 року. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72707 (дата звернення: 28.01.2025).