ПЕРЕКЛАДАЧ ЯК СУБ’ЄКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД У КОНТЕКСТІ СТАНДАРТІВ ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ

Анотація

Метою статті є комплексне дослідження правового статусу та функціонального призначення перекладача у судовому правосудді з позицій забезпечення права на справедливий суд і доступу до правосуддя. Методологічну основу дослідження становлять методи аналізу й синтезу, формально-юридичний та структурно-функціональний методи, за допомогою яких узагальнено наукові підходи до процесуального статусу перекладача та визначено його роль у механізмі забезпечення права на справедливий суд. Результати. У науковій статті комплексно проаналізовано правову природу та функціональне значення перекладача у системі судового правосуддя крізь призму забезпечення права на справедливий суд і доступу до правосуддя. У межах дослідження здійснено узагальнення доктринальних підходів до розуміння ролі перекладача як самостійного учасника процесуальних правовідносин, діяльність якого безпосередньо впливає на ефективність реалізації процесуальних прав і свобод осіб, що не володіють мовою судочинства. Особливу увагу приділено аналізу мовної доступності правосуддя як складової принципів рівності сторін, змагальності та права на захист, що дозволяє розглядати переклад не як технічний елемент судового розгляду, а як юридично значущий інструмент забезпечення справедливості процесу. У статті виконано системний аналіз міжнародних і національних правових підходів до регулювання участі перекладача у судовому провадженні з акцентом на їх узгодженість та взаємодоповнюваність. Здійснено концептуальне осмислення перекладацької діяльності у контексті гарантування реального, а не декларативного характеру процесуальних прав, зокрема можливості особи усвідомлювати зміст обвинувачення, процесуальні дії та правові наслідки судових рішень. Визначено, що ефективність судового перекладу залежить не лише від формального залучення фахівця, а й від якості лінгвістичного супроводу, професійної компетентності та дотримання етичних стандартів діяльності перекладача. Окремий акцент зроблено на дослідженні професійно-кваліфікаційних вимог до перекладача, що залучається до судового провадження. Проаналізовано значення спеціальної підготовки, володіння юридичною термінологією, здатності точно й повно відтворювати правову термінологію без спотворення їх змісту. Обґрунтовано, що перекладач у судовому процесі виконує функцію процесуального гаранта, який забезпечує баланс між формальними вимогами судочинства та фактичними можливостями особи реалізувати свої права. Також здійснено узагальнення підходів до етичних засад діяльності перекладача, що розглядаються як необхідна умова довіри до результатів судового розгляду та легітимності правосуддя загалом.