ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОНЛАЙН-ПОСЕРЕДНИКІВ В ЕПОХУ ГЕНЕРАТИВНОГО ШІ: ВІД «БЕЗПЕЧНОЇ ГАВАНІ» ДО МОДЕЛІ АЛГОРИТМІЧНОЇ ПІДЗВІТНОСТІ

Ключові слова: генеративний ШІ, авторське право, відповідальність посередників, безпечна гавань, алгоритмічна підзвітність

Анотація

Мета статті полягає у доведенні концептуальної та функціональної непридатності доктрини «безпечної гавані» (safe harbor) для регулювання відповідальності провайдерів генеративного штучного інтелекту (ШІ) за порушення авторських прав та в обгрунтуванні необхідності розробки спеціальної (sui generis) моделі відповідальності. Методи. Дослідження грунтується на сукупності загальнонаукових та спеціальних юридичних методів. Доктринальний аналіз застосовано для вивчення правових норм, що регулюють відповідальність онлайн-посередників у СПА (DMCA) та ЄС (Директива про електронну комерцію, DSA, Директива CDSM). Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення американського та європейського підходів до імунітету посередників. Системно-структурний метод дозволив деконструювати процес створення контенту генеративним ШІ на стапи (курація даних, дизайн моделі, генерація) та визначити активну роль провайдера на кожному з них. Формально-логічний метод застосовано для виявлення суперечностей між передумовами доктрини «безпечної гавані» та технологічною реальністю генеративного ПІ. Результати. Встановлено, що провайдери генеративного ПІ відіграють активну, визначальну та співтворчу роль у процесі створення контенту, що фундаментально відрізняє їх від пасивних посередників, для захисту яких були створені режими «безпечної гавані». Продемонстровано, що механізм «повідомлення та видалення» є неефективним для динамічної природи П-контенту. Запропоновано гіпотезу про необхідність заміни бінарної рамки «відповідальний/звільнений від відповідальності» на sui generis модель, що ґрунтується на принципах алгоритмічної підзвітності та диференційованих обовʼязків щодо обачності. Висновки. Зроблено висновок, що пряме застосування існуючих доктрин «безпечної гавані» до генеративного ШІ с категоріальною помилкою. Запропонована нова модель відповідальності зміщує фокус з реактивного реагування на проактивне управління ризиками, покладаючи на розробників обовʼязок впроваджувати технічні та організаційні заходи для запобігання порушенням. Для України, в контексті євроінтеграції, це створює можливість «перестрибнути» через застарілі етапи регулювання та одразу впровадити передову модель. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці конкретних технічних стандартів для реалізації диференційованих обовʼязків обачності та в аналізі економічних наслідків впровадження запропонованої моделі відповідальності.

Посилання

1.Chen, Y. Liability Principles for Copyright Infringement of Generative Artificial Intelligence. The Frontiers of Society, Science and Technology. 2025. Vol.7. Iss.1. URL: https://doi.org/10.25236/fsst.2025.070111
2.Diakopoulos, N. Accountability in algorithmic decision making. Communications of the ACM. 2016. Vol. 59. Iss.2. pp.56–62. URL: https://doi.org/10.1145/2844110
3.U.S. Copyright Office. The digital millennium copyright act of 1998. 1998. URL: https://www.copyright.gov/legislation/dmca.pdf
4.The European Parliament. Directive 2000/31/EC of the European Parliament and of the Council of 8 June 2000 on certain legal aspects of information society services, in particular electronic commerce, in the Internal Market (Directive on electronic commerce). Official Journal of the European Communities. 2000. Iss.178. pp.1-16. URL: http://data.curopa.cu/eli/dir/2000/31/oj
5.The European Parliament. Directive (EU) 2019/790 of the European Parliament and of the Council of 17 April 2019 on copyright and related rights in the Digital Single Market and amending Directives 96/9/EC and 2001/29/EC. Official Journal of the European Union. 2019. L.130, pp.92-125. URL: http://data.europa.eu/eli/dir/2019/790/oj
6.Mantegna, M. ARTificial: Why Copyright Is Not the Right Policy Tool to Deal with Generative AI. Web-page of Yale Law Journal. 2024. URL: https://www.yalelawjournal.org/forum/artificial-why-copyright-is-not-the-right-policy-tool-to-deal-with-generative-ai
7.Quintais, J. P., & Schwemer, S. F. The Interplay between the Digital Services Act and Sector Regulation: How Special Is Copyright? European Journal of Risk Regulation. 2022. URL: https://doi.org/10.1017/err.2022.1
8.Murray, M. D. Generative AI Art: Copyright Infringement and Fair Use. SMU Science and Technology Law Review. 2023. Vol. 26. Iss.2. URL: https://doi.org/10.25172/smustlr.26.2.4
9.Perel (Filmar), M., & Elkin-Koren, N. Accountability in Algorithmic Enforcement: Lessons from Copyright Enforcement by Online Intermediaries. SSRN Electronic Journal. 2015. URL: https://doi.org/10.2139/ssrn.2607910
10.The European Parliament. Regulation (EU) 2022/2065 of the European Parliament and of the Council of 19 October 2022 on a Single Market For Digital Services and amending Directive 2000/31/EC (Digital Services Act). Official Journal of the European Union. 2022. L.277. pp.1-102. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2022/2065/oj/eng
11.Lin, Y., & Guan, T. From safe harbours to AI harbours: reimagining DMCA immunity for the generative AI era. Journal of Intellectual Property Law & Practice. 2025. URL: https://doi.org/10.1093/jiplp/jpaf043
Опубліковано
2025-11-28
Сторінки
18-22
Розділ
СЕКЦІЯ 3 АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; ФІНАНСОВЕ ПРАВО; ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО