РЕЛІГІЙНІ ПЕРЕКОНАННЯ, ЯК ПІДСТАВА ПОРУШЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН (КРИМІНАЛЬНИЙ АСПЕКТ)

Анотація

Мета. Питання кримінальної відповідальності за порушення рівноправності громадян було предметом дослідження багатьох українських науковців. Причому наявні два дисертаційні дослідження на заявлену тему: авторів В. М. Панькевича «Кримінально-правова характеристика порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії» та В. В. Курафєєва «Кримінальна відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161 КК України: аналіз складу злочину)». Проте питання особливостей кримінальної відповідальності за образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також за пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками релігійних переконань у контексті законодавства країн – членів ЄС, практики ЄСПЛ є досі недостатньо дослідженим і фрагментарним, тому залишається актуальним. Крім того, в умовах широкомасштабних військових дій на території України питання кримінальної відповідальності за порушення рівноправності громадян набуло не аби якого значення. Тому метою цієї статті є дослідити питання кримінальної відповідальності за образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також за пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками релігійних переконань у контексті тенденцій судової практики національних судів, практики ЄСПЛ та частково охопити порівняльний аспект кримінального законодавства, в межах заявленої теми, країн – членів ЄС та України. Методи. Для досягнення поставленої мети дослідження автором було застосовано такі методи. Для з’ясування змісту та поняття: образи почуттів, прямого та непрямого обмеження прав, встановлення прямих і непрямих привілеїв було застосовано діалектичний метод; для з’ясування законодавчих приписів – юридичний метод; для порівняння судової практики та законодавства ЄС з національним законодавством – порівняльний метод. Результати. Із цією метою було досліджено поняття релігійних переконань, форми образ почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, мотиви вчинення кримінального правопорушення, проаналізовано практику судів України щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 161 КК України за ознакою «релігійні переконання», практику ЄСПЛ щодо посягання свободу мати релігійні переконання. Висновки. Автор дійшов висновку, що національні суди містять достатньо велику практику притягнення до кримінальної відповідальності за образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями. Проте така судова практика притягнення до кримінальної відповідальності за пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками релігійних переконань відсутня, що не свідчить про відсутність порушень у цьому контексті. Крім того, підкреслено важливість встановлення мотиву вчинення кримінального правопорушення, оскільки зазначене допоможе правильно кваліфікувати правопорушення.