ТИПИ КОМУНІКАТИВНИХ ПРАКТИК ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
Анотація
Стаття присвячена дослідженню типів комунікативних практик та їх характерних рис, завдяки яким забезпечується реалізація комунікації інформаційного суспільства. Мета. Автором акцентовано на помилковості розуміння комунікації лише в її вербальному прояві та існуванні інших видів взаємних зв’язків. Тому метою дослідження визначено з’ясування різних типів комунікативних практик та їх характерних рис. Методи. Оптимальною методологічною основою для дослідження є комплекс філософсько-світоглядних підходів до вивчення типів комунікативних практик та їх характеристик, загальнонаукових та спеціально юридичних методів. Використано методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, структурно-функціональний, термінологічний, герменевтико-правовий та порівняльно-правовий методи. Результати. У статті проаналізовано проблему типологізації комунікативних практик на основі аналізу позицій дослідників. З’ясовано типи комунікації за різними критеріями – залежно від мети, репрезентацій різних аспектів комунікативного процесу, кількісного і суб’єктного складу, рівня залученості особи, способу взаємодії, кожен з яких може бути застосований за певних умов. Акцентовано на питанні залежності сучасного суспільства від віртуальних способів спілкування за допомогою різних комунікативних платформ. З’ясовано різні типи і форми сучасної комунікації в Інтернет-середовищі – від традиційних текстових обмінів до більш динамічних і персоналізованих чатів, в тому числі соціальних мереж. Висновки. Автором зроблено висновок про важливість комунікації як невід’ємної складової сучасного інформаційного суспільства. Реалізовуючись за допомогою комунікативних практик, комунікація визнана важливим процесом передачі інформації між різними суб’єктами суспільних відносин і розкривається у різних її типах. Відзначено, що сучасні комунікативні платформи суттєво полегшили процеси комунікації, дозволивши перебування в постійному зв’язку без фізичної присутності. Тому їх подальша еволюція неминуча, а отже наступним важливим кроком є розробка ефективних правових механізмів їх застосування.
Посилання
2. Evolution of Communication from Ancient to Modern Times. Kalamtime. 2021. URL: https://www.kalamtime.com/ blog/evolution-of-communication/ (дата звернення: 20.05.2023).
3. Жукова Н.А. Комунікативні практики в період військового часу: досвід опрацювання проблеми. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2022. № 2. С. 15–22.
4. Косенко Ю.В. Основи теорії мовленнєвої комунікації : навч. посіб. Суми : Сумський державний університет, 2013. С. 51–54.
5. Краснякова А.О. Проблеми дослідження комунікативних практик в Інтернет-середовищі. Медіапсихологія і медіаосвіта. Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. cтатей / НАПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. Київ : Міленіум, 2017. Вип. 39(42). 230 c.
6. Малєєва Н.С. Комунікативні інтернет-практики в сучасному суспільстві. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика. Вип. 1. С. 128–135. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nivoo_2015_1_17 (дата звернення: 20.05.2023).
7. Марченко О.М. Теорія організації : навч. посіб. Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2015. 359 с. URL: https://pidru4niki.com/81799/menedzhment/tipi_komunikatsiy (дата звернення: 20.05.2023).
8. Настояща К.В. Комунікативні практики соціальних мереж: фактори та вектори трансформації. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Вип. 77. 2018. С. 118–126.
9. Пархоменко Н.М. Реалізація інформаційної функції держави щодо правового регулювання відносин у сфері комунікацій. Публiчне право. № 3(43). 2021. С. 143–150.
10. Пархоменко Н.М. Сутнісні характеристики комунікативних практик в аспекті реалізації інформаційної функції держави. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2021 № 53. С. 4–7.