ГЕНОМНА ІНФОРМАЦІЯ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ДНК-АНАЛІЗУ: ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Богдана Вікторівна Довгань; Тетяна Вікторівна Міхайліна

doi:10.32999/ksu2307-8049/2023-1-1

Богдана Вікторівна Довгань https://orcid.org/0000-0001-5792-9302
Тетяна Вікторівна Міхайліна https://orcid.org/0000-0002-1129-2470

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-1-1

Ключові слова: ДНК-аналіз, геномна інформація людини, персональні дані, генетичні дані, міжнародний акт, обробка персональних даних, права людини, охорона прав людини

Анотація

Метою дослідження є аналіз юридичної проблематики збирання, обробки та використання геномної інформації людини, виявлення співвідношення цього терміну із суміжними категоріями, а також внесення пропозицій щодо часткового вирішення зазначених питань. Методологічну основу наукової статті складають формально-юридичний метод, метод правової компаративістики, екстраполяція, кібернетичний та синергетичний методи дослідження, аналіз і синтез. Результатом дослідження став аналіз понять, суміжних до геномної інформації людини, а саме: ген, генетичні дані, персональні дані, біологічні дані, біометричні дані. Зроблено висновок, що в міжнародних документах та вітчизняних нормативних актах біометричні та генетичні дані сепаруються. Тому, попри схожість аналізованих понять за характерними ознаками, для уникнення порушення юридичної техніки в національному законодавстві, визначення геномної інформації людини як різновиду біологічних даних є недоцільним. Розширене тлумачення геномної інформації людини формулюється як: (1) персональні дані людини, (2) основним носієм яких є ДНК, (3) що містить відомості про розвиток та функціонування організму індивіда та (4) використовується для ідентифікації особи. Однак категорія «геномна інформація людини» не вживається в міжнародних актах. В аналізованому Законі не надається пояснень, у чому полягає особливість цього поняття, а отже, встановити відмінність нового терміну від усталених в законодавстві, наприклад, генетичних даних, неможливо. Тому питання необхідності виокремлення нової дефініції на правовому рівні України є дискусійним. Аналіз міжнародних документів та вітчизняних нормативних актів доводить, що доцільним є використання єдиної юридичної термінології – поняття «генетичні дані», яке має тотожне значення, що й геномна інформація людини. З’ясовано, що геномна дактилоскопія – це техніка ідентифікації людини. Сфера її застосування досить широка: кримінологія, цивільне судочинство, встановлення генеалогічного дерева, з’ясування особливостей спадкової інформації, схильності до захворювань тощо.

Посилання

1. Драп’ятий Б. Правове регулювання реєстрації геномної інформації людини: єдність науки і практики. Газета Голос України. URL: https://cutt.ly/XXprSWN.
2. Про державну реєстрацію геномної інформації людини: Проект Закону від 26.10.2020 р., № 4265. Верховна Рада України. URL: https://cutt.ly/wXptqH7.
3. Genome. National Human Genome Research Institute. URL: https://cutt.ly/DXptl36.
4. Білоус В. Про впровадження державної геномної реєстрації в Україні. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2015. Вип. 4(3). С. 89–95.
5. Про Національну поліцію : Закон України від 2 липня 2015 р., № 580-VIII. Відомості Верховної Ради. 2015. № 40-41. ст.379 (Із змінами).
6. Роз’яснення основних положень Порядку повідомлення Уповноваженого щодо визначення обробки персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних від 8 січня 2014 р. Верховна Рада України. URL: https://cutt.ly/HXpt0oT.
7. Про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних): регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 р. URL: https://cutt.ly/3XpykYD.
8. Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20 листопада 2012 р., № 5492-VI. Відомості Верховної Ради. 2013. № 51. ст.716 (Із змінами).
9. Пчеліна О. Європейський досвід використання біометричних даних у кримінальному провадженні. Порівняльно-аналітичне право. 2020. № 2. С. 230–233.
10. Про захист персональних даних : Закон України від 1 червня 2010 р., № 2297-VI. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 34. ст. 481.
11. Атаманчук В., Волошин О. Деякі питання забезпечення генетичної (геномної) ідентифікації людини в Україні. Інновації в криміналістиці та судовій експертизі: матеріали міжвідом. наук.-практ. конф. (Київ, 25 листоп. 2021 р. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2021. С. 93–97.
12. Білоус В. Проблеми законодавчого та інформаційного забезпечення геномної ідентифікації в Україні. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2015. Вип. 3, Т. 3. С. 78–84.
13. Білецька Г. Судово-медичне значення використання генотипоскопії під час експертизи речових доказів біологічного походження. С. 58–61. URL: https://cutt.ly/9XpoAxn.
14. Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи від 17 січня 1995 р., № 6. URL: https://cutt.ly/8XpoM2I.