НАЦІОНАЛЬНІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ПЕРЕКЛАД ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ПРИКОРДОННОГО КОНТРОЛЮ

Анотація

Метою статті є аналіз правового забезпечення реалізації права на переклад під час здійснення прикордонного контролю. Методологічну основу дослідження становлять методи аналізу й синтезу, формально-юридичний, системно-структурний та порівняльно-правовий методи, за допомогою яких узагальнено нормативно-правові підходи до забезпечення права на переклад під час здійснення прикордонного контролю, а також співвіднесено національне регулювання з міжнародними стандартами у сфері захисту прав людини. Результати. У статті досліджено правові засади забезпечення права на переклад під час здійснення прикордонного контролю як однієї з ключових гарантій дотримання прав людини у взаємодії з органами державної влади. Проаналізовано вплив мовного бар’єру на можливість реалізації особою своїх процесуальних прав, зокрема у контексті отримання інформації про підстави застосування контрольних заходів, доступу до правової допомоги та розуміння змісту офіційних документів. Встановлено, що недостатній рівень мовної доступності призводить до формалізації відповідних процедур і створює передумови для обмеження фундаментальним прав іноземців та осіб без громадянства. Здійснено узагальнення національного нормативного регулювання у сфері забезпечення перекладу, яке охоплює різні галузі права та визначає порядок залучення перекладачів у межах прикордонного контролю та суміжних процедур. Визначено, що наявна система правового регулювання характеризується фрагментарністю та відсутністю єдиного підходу до визначення процесуального статусу перекладача, що ускладнює ефективну реалізацію відповідних гарантій. Окрему увагу приділено організаційним аспектам забезпечення перекладу, зокрема функціонуванню спеціалізованого реєстру перекладачів та можливості використання сучасних засобів комунікації для подолання мовних перешкод під час прикордонного контролю. Проаналізовано практичні проблеми реалізації права на переклад під час здійснення прикордонного контролю, серед яких визначено випадки формального залучення перекладачів, використання мов-посередників, недостатній рівень професійної підготовки залучених фахівців, а також, відсутність належного контролю якості перекладу. Встановлено, що такі недоліки негативно впливають на ефективність комунікації між особою і представниками державних органів та можуть призводити до порушення права особи на захист. Здійснено узагальнення європейських підходів до забезпечення мовних прав людини у сфері прикордонного контролю, відповідно до яких подолання мовного бар’єру розглядається як необхідна умова дотримання принципів справедливого поводження, недискримінації та доступу до правосуддя. Визначено, що європейські стандарти передбачають обов’язок своєчасного інформування особи щодо правових процедур за її участю зрозумілою мовою, а також забезпечення можливості ефективної участі відповідних процедурах за допомогою кваліфікованого перекладу. Узагальнено, що забезпечення права на переклад у межах прикордонного контролю має комплексний характер та потребує вдосконалення як нормативної, так і організаційної складової, спрямованої на підвищення ефективності реалізації мовних прав іноземців та осіб без громадянства.