ДО ПИТАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ КУЛЬТУРНИМ ЦІННОСТЯМ У ХОДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

У статті поставлено за мету дослідження окремих аспектів відшкодування шкоди, завданої культурним цінностям у ході російсько-української війни. Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів використано таку сукупність методів: історико-правовий, методи формальної логіки, метод групування. Результати та висновки такої діяльності. Знищення, вивезення та пошкодження українських культурних цінностей протягом кількох історичних періодів значно вплинули на зміну культурного середовища українського народу, викликало виникнення негативних етносоціальних, культурних та морально-психологічних наслідків для Української держави і суспільства. Особливо негативних наслідків українській культурі завдала колоніальна політика російської влади різних історичних періодів (у т. ч. і в період сьогодення), яка стала проявом «культурного геноциду» по відношенню до українського народу. Метою такої політики є апропріація українських культурних цінностей із метою видання їх за власні, збагачення та намагання асимілювати український етнос. Особливо великих масштабів посягання на культурні цінності набувало у періоди Першої та Другої світових війн, тимчасової окупації росією АРК та частини Донецької та Луганської областей, після повномасштабного вторгнення рф на територію України. Із 24.02.2024 зафіксовано багаточисельні факти використання культурних цінностей для підтримки військових дій, знищення та пошкодження культурних об’єктів у ході бойових дій (у т.ч. і цілеспрямовано), присвоєння у великих масштабах культурної власності, учинення актів грабежу та вандалізму, спрямованих проти культурних цінностей, та ін. Спроби розшукати та повернути культурні цінності Україна здійснювала в період існування Української Центральної Ради, Української держави, УРСР та незалежної України. Основу міжнародно-правового механізму захисту культурних цінностей та відшкодування шкоди, завданої в умовах військового конфлікту, у т. ч. становлять і його нормативно-правовий та інституційний складники. Відповідно до норм міжнародного законодавства, знищення культурних та релігійних об’єктів під час воєнних конфліктів підлягає кримінальному переслідуванню, до держави, винної у вчиненні посягання на культурні цінності, застосовуються такі міжнародно-правові інститути відповідальності, як реституція та репарації. Спроби України захистити культурні об’єкти, притягнути до відповідальності за злочини проти культурної спадщини, які вчиняються в ході російсько-української війни, можуть стикатися з низкою труднощів.