ЗНАЧЕННЯ СУДДІВСЬКОГО РОЗСУДУ У РАЗІ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

Ключові слова: аналогія права, суддівський розсуд, принципи правосуддя, правозастосування

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем застосування аналогії права в діяльності суддів господарських судів. Особлива увага приділена аналізу суб’єктивних складників суддівського розсуду і їх впливу на прийняття рішень. Автором зазначається, що, незважаючи на дискусії серед науковців, феномен аналогії права набуває поширення як у застосуванні норм матеріального, так і процесуального права. Увага дослідників до цього феномену не є випадковою. Без суддівського розсуду практично неможливе правосуддя. Суддівський розсуд є важливим складником процесуальної свободи та незалежності судді. Проте такий розсуд не є безмежним, його межі визначаються нормами закону, права та усвідомленням судді та завданнями господарського судочинства. Метою розвідки є дослідження співвідношення категорій суддівського розсуду та аналогії права, їх діалектичного зв’язку і зумовленості, а також прийнятності застосування аналогії права в господарському судочинстві. Методи. За допомогою методів наукового пізнання (аналізу та синтезу, структурно-логічного та порівняльно-правового) слід дослідити обґрунтованість та доцільність застосування суддями аналогії у формуванні рішення суду з господарської справи та визначити співвідношення категорій суддівського розсуду та аналогії у разі здійснення господарського судочинства. Результати. Суспільні відносини, зокрема у сфері господарювання, постійно розвиваються й удосконалюються, внаслідок чого формуються нові норми і відносини, в яких реалізовуються господарська правосуб’єктність, ризик та відповідальність суб’єктів господарювання. Цілком природно, що в таких умовах законодавець не завжди може запропонувати легалізований спосіб врегулювання суспільних відносин. У судовій практиці останнім часом набувають поширення застосування норм цивільного та господарського матеріального законодавства за аналогією. Цікаво, що судді зрідка посилаються на положення ст. 8 Цивільного кодексу України або ст. 4 ГК України, ч. 10 та 11 ст. 11 ГПК України, вони переважно посилаються на норми правозастосування чи позиції вищих судів у застосуванні аналогії. Проте лише суд і лише суддя мають достатній обсяг повноважень та процесуальних гарантій, які забезпечують можливість належного застосування норм права за аналогією. Висновки. Автор вважає, що застосування аналогії права та використання суддівського розсуду покликані розв’язати проблеми невизначеності в господарських правовідносинах, створюючи умови для адекватної реакції суду на мінливі умови здійснення господарської діяльності. На думку автора, застосування норм права за аналогією є реальною гарантією забезпечення ефективності системи правосуддя, яка заснована на суспільній довірі та повазі, і забезпечується принципами незалежності, неупередженості, безсторонності правосуддя, дотримання етичних норм, рівності, компетентності та старанності суддів.

Посилання

1. Печений О. Деякі проблеми застосування аналогії в цивільному праві. Вісник Академії правових наук України. Харків, 2007. № 2(49). С. 108–119.
2. Капцова Т.П. Прогалина в праві як передумова застосування юридичної аналогії. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 3. С. 90–97.
3. Кобан О.Г. Суддівська правотворчість у соціології Є. Ерліха. Порівняльно-аналітичне право. № 2. Ужгород, 2014. С. 29–33.
4. Проблемні питання у застосуванні цивільного і господарського кодексів України / під ред. А.Г. Яреми, В.Г. Ротаня. Київ : Реферат, 2005. 336 c.
5. Щодо порядку застосування нормативно-правових актів : лист Міністерства юстиції України № Н-35267-18 від 30.01.2009. URL: http://consultant.parus.ua/?doc=0674N28BBB(дата звернення: 26.12.2023).
6. Туровець О.В. Щодо значення аналогії в господарському процесуальному праві. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах європейської інтеграції : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Одеса, 18 травня 2018 р. Т. 2 / відп. ред. Г.О. Ульянова. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 696–698.
7. Шевченко А.В. Суддівський розсуд та суддівське свавілля: межі дозволеного та відповідальність за їх порушення. Вісник кримінального судочинства. 2018. № 3. С. 111–120.
8. Барак А. Суддівський розсуд. Київ, 2022. 320 с.
9. Бакалінська О.О. Концептуальні підходи до визначення змісту поняття «добросовісність» в західній правовій доктрині. Часопис Київського університету права. 2012. № 2. С. 150–154.
10. Спасибо-Фатєєва І.В. Добросовісність: доктрина та судова практика. Харків : Екус, 2021. С. 9.
11. Шмаленя С.В. Особливості застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ : дис. … канд. юр. наук. : 12.00.01 Запоріжжя, 2008. С. 19.
12. Лавренюк Т.А. Ґенеза та функціональна природа принципів у господарському праві. Харків : Право, 2020. 200 с.
13. Віцінгловська І.П., Никифорак В.М. Суддівський розсуд та дискреційні повноваження судді як оціночні поняття цивільного права. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 2. С. 112–115.
Опубліковано
2024-02-15
Сторінки
9-14
Розділ
СЕКЦІЯ 2 ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО, ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО