ЗНАЧЕННЯ СУДДІВСЬКОГО РОЗСУДУ У РАЗІ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем застосування аналогії права в діяльності суддів господарських судів. Особлива увага приділена аналізу суб’єктивних складників суддівського розсуду і їх впливу на прийняття рішень. Автором зазначається, що, незважаючи на дискусії серед науковців, феномен аналогії права набуває поширення як у застосуванні норм матеріального, так і процесуального права. Увага дослідників до цього феномену не є випадковою. Без суддівського розсуду практично неможливе правосуддя. Суддівський розсуд є важливим складником процесуальної свободи та незалежності судді. Проте такий розсуд не є безмежним, його межі визначаються нормами закону, права та усвідомленням судді та завданнями господарського судочинства. Метою розвідки є дослідження співвідношення категорій суддівського розсуду та аналогії права, їх діалектичного зв’язку і зумовленості, а також прийнятності застосування аналогії права в господарському судочинстві. Методи. За допомогою методів наукового пізнання (аналізу та синтезу, структурно-логічного та порівняльно-правового) слід дослідити обґрунтованість та доцільність застосування суддями аналогії у формуванні рішення суду з господарської справи та визначити співвідношення категорій суддівського розсуду та аналогії у разі здійснення господарського судочинства. Результати. Суспільні відносини, зокрема у сфері господарювання, постійно розвиваються й удосконалюються, внаслідок чого формуються нові норми і відносини, в яких реалізовуються господарська правосуб’єктність, ризик та відповідальність суб’єктів господарювання. Цілком природно, що в таких умовах законодавець не завжди може запропонувати легалізований спосіб врегулювання суспільних відносин. У судовій практиці останнім часом набувають поширення застосування норм цивільного та господарського матеріального законодавства за аналогією. Цікаво, що судді зрідка посилаються на положення ст. 8 Цивільного кодексу України або ст. 4 ГК України, ч. 10 та 11 ст. 11 ГПК України, вони переважно посилаються на норми правозастосування чи позиції вищих судів у застосуванні аналогії. Проте лише суд і лише суддя мають достатній обсяг повноважень та процесуальних гарантій, які забезпечують можливість належного застосування норм права за аналогією. Висновки. Автор вважає, що застосування аналогії права та використання суддівського розсуду покликані розв’язати проблеми невизначеності в господарських правовідносинах, створюючи умови для адекватної реакції суду на мінливі умови здійснення господарської діяльності. На думку автора, застосування норм права за аналогією є реальною гарантією забезпечення ефективності системи правосуддя, яка заснована на суспільній довірі та повазі, і забезпечується принципами незалежності, неупередженості, безсторонності правосуддя, дотримання етичних норм, рівності, компетентності та старанності суддів.