ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ (НА ПІДСТАВІ АВТОРСЬКОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ОПИТУВАННЯ)

  • Юлія Олександрівна Легеза
Ключові слова: лімітування, контроль, нагляд, навколишнє природне середовище, соціологічне опитування, громадськість

Анотація

Мета – визначення напрямів удосконалення реалізації контрольно-наглядових адміністративних процедур у сфері використання та охорони природних ресурсів.

Методи: аналіз, синтез, порівняльно-правовий, соціологічний.

Результати. Встановлено, що одним із ефективних адміністративно-правових засобів публічного управління має стати встановлення лімітів використання природних ресурсів; у випадку їх перевищення до суб’єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції, зокрема такі, як зупинення діяльності підприємства. Наголошено, що лімітування використання природних ресур­сів здійснюється з метою формування спеціальних природоохоронних фондів, а також із метою стимулювання впровадження суб’єктами господарювання новітніх технологій, що сприяють зменшенню забруднення природних ресурсів (атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів). На підставі здійсненого дослідження обґрунтовано доцільність оптимізації в Україні застосування механізму лімітування у сфері використання природних ресурсів, що супроводжується низкою управлінських проблем, вирішення яких є безумовною гарантією підвищення ефективності забезпечення прав людини на безпечне довкілля. Пошук шляхів оптимізації публічного управління здійснено за допомогою розроблення та проведення авторського соціологічного опитування. Із метою визначення громадської думки стосовно ефективності публічного управління у сфері використання природних ресурсів, а також розроблення оптимальних шляхів оптимізації цієї діяльності ми провели соціологічне опитування (розмір вибірки становить 321 особу). В опитуванні взяли участь громадяни Дніпропетровської, Запорізької та Харківської областей України, тобто регіонів, на території яких склалася загрозлива екологічна ситуація і де розташовані найбільш екологонебезпечні підприємства. Предмет дослідження визначено як з’ясування ставлення населення до проблеми ефективності публічного управління у сфері використання природних ресурсів та пошук шляхів її оптимізації.

Висновки. Результати здійсненого соціологічного опитування підтвердили гіпотезу про те, що більшість респондентів визначають низьку ефективність участі громадськості у прийнятті управлінських рішень у природоресурсній сфері; фактично її ефективність, на думку населення, є мінімальною. Зазначене є підтвердженням усталеної існуючої практики нехтування з боку органів державної влади та місцевого самоврядування думкою населення у прийнятті нормативно-правових актів і фактичного нівелювання значення думки громадськості у прийнятті актів публічного управління індивідуальної дії. Обґрунтовано, що одним зі шляхів підвищення ефективності застосування такого адміністративно-правового засобу публічного управління, як лімітування забруднення природних ресурсів, є встановлення неможливості продовження дозволу за забруднення у випадку невжиття заходів із впровадження новітніх технологій, спрямованих на зменшення негативного впливу на довкілля. Окрім того, доцільним є впровадження заходів додаткового фінансування діяльності суб’єктів господарювання у випадку впровадження ними новітніх очисних споруд, що зменшують негативний вплив на природні ресурси.

Посилання

1. Романов В.П. Адміністративно-правові засади обігу дорогоцінних металлів та дорогоцінного каміння в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Дніпро, 2017. 22 с.
2. Головщинский К.И. Диагностика коррупциогенности законодательства / под ред. Г.А. Сатарова, М.А. Краснова. Москва, 2004. URL : http:indem.ru (дата звернення: 23.06.2019).
3. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 39. Ст. 351.
4. EUROSTAT : Environmental Pressure indicators for EU [On-line]. URL : http://ec.europa.eu/eurostat/en/web/products-statistical-books/-/KS-36-01-677 (дата звернення: 30.06.2019).
5. Environmental Performance Index [On-line]. URL : http://epi.yale.edu (дата звернення: 15.05.2019).
6. The Environmental Vulnerability Index [On-line]. URL : http://www.vulnerabilityindex.net (дата звернення: 15.06.2019).
7. Харламова Г., Бутковська Т. Індекс екологічної безпеки України : концепція і оцінка. Вісник Київського нац. ун- ту ім. Тараса Шевченка. Серія «Економіка». 2014. № 7(160). С. 92–97
8. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 08.06.2012 р. «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України» : Указ Президента України від 08.06.2012 р. № 389. Законодавство України : офіц. сайт. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389/2012 (дата звернення: 20.06.2019).
9. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» : Указ Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015. Офіційний вісник України. 2015. № 4. Ст. 67.
10. Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року : Закон України від 21.12.2010 р. № 2818-17. Урядовий кур’єр. 2011. 9 лютого. № 24. С. 11.
11. Легеза Ю.О. Проблеми дотримання вимог ядерної безпеки в умовах адміністративно-правового режиму довготривалої антитерористичної операції в Україні. Порівняльно-аналітичне право. 2016. № 2. С. 141–143.
12. Кодекс України про надра від 27.07.1994 р. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 36. Ст. 340.
Опубліковано
2019-11-05
Сторінки
16-22
Розділ
СЕКЦІЯ 3 ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО, ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО