ОЦІНКА МАЙНА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ШКОДИ ТА ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ ЗБРОЙНОЮ АГРЕСІЄЮ ПРОТИ УКРАЇНИ

Анотація

Метою статті є характеристика правового регулювання оцінки майна в умовах воєнного стану, з’ясування місця професійної оцінки в національних та міжнародному механізмах визначення і відшкодування шкоди, завданої повномасштабним вторгненням, виявлення ключових проблем оціночної діяльності воєнного часу та формулювання пропозицій щодо вдосконалення відповідного правового регулювання. Методи. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний, формально-юридичний, системно-структурний та порівняльно-правовий методи, а також методи аналізу, синтезу і прогнозування, застосовані до масиву національного законодавства, актів міжнародних організацій та практики їх реалізації. Результати. Охарактеризовано дворівневу – міжнародну та національну систему правових механізмів відшкодування завданої шкоди та показано, що оцінка майна є наскрізним елементом обох рівнів. Проаналізовано базовий національний акт у цій сфері у взаємозв’язку із законодавством про оцінку майна та національними стандартами оцінки; встановлено, що він не створює автономної методології, а секторальні методики, ухвалені на його виконання різними відомствами, характеризуються неузгодженістю між собою та з базовим оціночним законодавством і успадковують його термінологічні вади. Досліджено компенсаційний механізм щодо пошкоджених та знищених об’єктів нерухомого майна і доведено, що в ньому професійна оцінка заміщена нормативно-формульним розрахунком розміру компенсації, що є проявом ширшої тенденції алгоритмізації визначення вартості майна; гарантією прав постраждалих осіб при цьому слугує збереження права вимагати повного відшкодування від держави-агресора. Виявлено специфічні проблеми оціночної діяльності воєнного часу: обмеженість фізичного доступу до об’єктів, вимушене застосування припущень і дистанційних методів на основі супутникових знімків та даних реєстрів, деформованість ринків, знищення документації, – які не мають належної нормативної відповіді та створюють ризики для достовірності результатів і професійної відповідальності оцінювачів. Обґрунтовано публічно-правову функцію контролю якості оцінки як гарантії доказової бездоганності масиву даних про завдану шкоду. Висновки. Запропоновано системну ревізію секторальних методик під координацією державного регулятора оціночної діяльності, розроблення спеціального національного стандарту оцінки майна, пошкодженого або знищеного внаслідок бойових дій, запровадження обов’язкового рецензування звітів щодо об’єктів публічної власності та гармонізацію національних методик з міжнародними стандартами оцінки і вимогами міжнародного компенсаційного механізму.