ТРАНСКОРДОННЕ ОТРИМАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ У ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЗЛОЧИННИХ ДОХОДІВ: ДРУГИЙ ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ ДО БУДАПЕШТСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ТА ПАКЕТ ЄС E-EVIDENCE
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2026-3-13Ключові слова:
транскордонний доступ до даних, представник для збору доказів, Регламент (ЄС) 2023/1543, Директива (ЄС) 2023/1544, взаємна правова допомога, Державна служба фінансового моніторингу, віртуальні активи, цифрові доказиАнотація
Метою статті є аналіз змісту та практичного значення Другого додаткового протоколу до Будапештської конвенції (надалі – «Другий додатковий протокол»), Регламенту (ЄС) 2023/1543 Європейського Парламенту і Ради (надалі – «Регламент (ЄС) 2023/1543»), та Директиви (ЄС) 2023/1544 Європейського Парламенту і Ради (надалі – «Директива (ЄС) 2023/1544») для вдосконалення механізму збирання електронних доказів у кримінальних провадженнях, пов’язаних із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, а також обґрунтування необхідності їх урахування в національному законодавстві України. Крім того, у статті проаналізовано окремі новітні акти права Європейського Союзу, які передбачають використання електронних доказів у сфері протидії відмиванню доходів та регулювання криптоактивів. Методи. Дослідження ґрунтується на застосуванні формально-юридичного методу для аналізу змісту міжнародно-правових актів, порівняльно-правового методу для зіставлення положень права Ради Європи та Європейського Союзу з чинним кримінальним процесуальним законодавством України, а також системного аналізу для визначення взаємозв’язку між розглянутими інструментами та їхнього сукупного значення для правозастосовної практики. Результати. Встановлено, що Другий додатковий протокол запроваджує (за авторською узагальнювальною моделлю) три розмежовані за предметом і процедурою рівні співробітництва, з яких лише перший, безпосереднє звернення до постачальника послуг щодо даних про абонента, дозволяє повністю уникнути процедури взаємної правової допомоги, тоді як трафікові дані та дані про зміст комунікації залишаються предметом окремої, хоча й спрощеної, процедури. Визначено, що передбачений Регламентом (ЄС) 2023/1543 поріг у три роки позбавлення волі для доступу до трафікових даних і даних про зміст за загальним правилом застосовується для складу легалізації доходів з огляду на вимоги Директиви (ЄС) 2018/1673 Європейського Парламенту і Ради (надалі – «Директива (ЄС) 2018/1673») щодо мінімального покарання, хоча застосування Регламенту (ЄС) 2023/1543 додатково залежить від кваліфікації діяння, судового затвердження та пропорційності втручання. Виявлено юридичну невизначеність щодо застосування Регламенту (ЄС) 2023/1543 до постачальників послуг з обігу віртуальних активів, яка потребує окремого вирішення. Висновки. Обґрунтовано необхідність прискорення ратифікації Другого додаткового протоколу Україною як найбільш застосовного інструмента, урахування процесуальних стандартів права Європейського Союзу під час удосконалення Кримінального процесуального кодексу України, а також вивчення можливості запровадження національного аналога інституту представника для цілей збору електронних доказів стосовно постачальників послуг, що діють на території України.
Посилання
1. Погорецький М. А. Цифрові (електронні) докази та цифрова (електронна) форма доказів: розмежування понять і його значення для кримінального процесуального доказування. Аналітично-порівняльне правознавство. 2026. Том 3. № 1. С. 115–125. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2026.01.3.18 URL: https://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/353257 (дата звернення: 03.08.2026).
2. Конвенція про кіберзлочинність: міжнародний договір від 23.11.2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_575 (дата звернення: 03.08.2026).
3. Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність: Закон України від 07.09.2005 № 2824-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2824-15 (дата звернення: 03.08.2026).
4. Другий додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність щодо посиленої співпраці та розкриття електронних доказів (CETS No. 224): офіційний текст. Рада Європи. URL: https://rm.coe.int/1680a49dab (дата звернення: 03.08.2026).
5. Таблиця з переліком країн, які підписали та ратифікували Другий додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність щодо посиленої співпраці та розкриття електронних доказів. Договірне бюро Ради Європи. URL: https://www.coe.int/en/web/conventions/full-list/?module=signaturesby-treaty&treatynum=224 (дата звернення: 03.08.2026).
6. Огляд національної системи кібербезпеки України за 2025 рік. Рада національної безпеки і оборони України, 2026. URL: https://www.rnbo.gov.ua/files/2026/NATIONAL_CYBER_SCC/kiber_2025.pdf (дата звернення: 03.08.2026).
7. Регламент (ЄС) 2023/1543 Європейського Парламенту і Ради про Європейські накази про надання електронних доказів та Європейські накази про збереження електронних доказів у кримінальному провадженні, а також про виконання
покарань у виді позбавлення волі, призначених за результатами кримінального провадження. EUR-Lex. 28.07.2023. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2023/1543/oj (дата звернення: 03.08.2026).
8. Директива (ЄС) 2023/1544 Європейського Парламенту і Ради про встановлення гармонізованих правил щодо визначення призначених установ і призначення законних представників для цілей збирання електронних доказів у кримінальному провадженні. EUR-Lex, 28.07.2023. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2023/1544/oj (дата звернення: 03.08.2026).
9. Електронні докази у кримінальному провадженні: резюме щодо Регламенту (ЄС) 2023/1543 та Директиви (ЄС) 2023/1544. EUR-Lex. URL: https://eur-lex.europa.eu/EN/legalcontent/summary/electronic-evidence-in-criminal-proceedings.html (дата звернення: 03.08.2026).
10. Протидія легалізації доходів кримінально-правовими засобами : резюме Директиви (ЄС) 2018/1673. EUR-Lex. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2018/1673/oj/eng (дата звернення: 03.08.2026).
11. Регламент (ЄС) 2023/1114 Європейського Парламенту і Ради про ринки криптоактивів, а також про внесення змін до Регламентів (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 1095/2010 і Директив 2013/36/ЄС та (ЄС) 2019/1937. EUR-Lex., 09.06.2023.
URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2023/1114/oj/eng (дата звернення: 03.08.2026).
12. Регламент (ЄС) 2023/1113 Європейського Парламенту і Ради про інформацію, що супроводжує перекази коштів та певні перекази криптоактивів, та про внесення змін до Директиви (ЄС) 2015/849, EUR-Lex., 09.06.2023. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2023/1113/oj/eng (дата звернення: 03.08.2026).
13. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 03.08.2026).
14. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III, ст. 209. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 03.08.2026).
15. Пояснювальна доповідь до Другого додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність щодо розширеного співробітництва та розкриття електронних доказів (СДЄ № 224). Рада Європи, 2022. URL: https://rm.coe.int/1680a49c9d (дата звернення: 03.08.2026).
16. K.U. v. Finland: рішення Європейського суду з прав людини від 02.03.2009, заява № 2872/02. HUDOC. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-89964 (дата звернення: 03.08.2026).
17. Khan v. the United Kingdom: рішення Європейського суду з прав людини від 12.05.2000, заява № 35394/97. HUDOC. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58841 (дата звернення: 03.08.2026).
18. Digital Rights Ireland and Others: рішення Суду справедливості Європейського Союзу від 08.04.2014, об’єднані справи C-293/12 та C-594/12, ECLI:EU:C:2014:238. URL: https://eurlex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:62012CJ0293 (дата звернення: 03.08.2026).
19. Tele2 Sverige AB and Watson and Others : рішення Суду справедливості Європейського Союзу від 21.12.2016, об’єднані справи C-203/15 та C-698/15, ECLI:EU:C:2016:970. U R L : h t t p s : / / e u r- l e x . e u r o p a . e u / l e g a l - c o n t e n t / E N /TXT/?uri=CELEX:62015CJ0203 (дата звернення: 03.08.2026).
20. La Quadrature du Net and Others : рішення Суду справедливості Європейського Союзу від 06.10.2020, об’єднані справи C-511/18, C-512/18 та C-520/18, ECLI:EU:C:2020:791. URL: https://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/?uri=CELEX:62018CJ0511 (дата звернення: 03.08.2026).
21. Stojkovic v. France and Belgium: рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.2011, заява № 25303/08. HUDOC. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-107177%22]} (дата звернення: 03.08.2026).
22. Мілімко Л. В., Жидовцев Ю. В. Електронні докази в кримінальному судочинстві України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2025. Том 3. № 88. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.88.3.45 URL: https://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/330827/320168 (дата звернення: 03.08.2026).
23. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини): міжнародний договір від 04.11.1950. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 03.08.2026).
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
