РОЛЬ ПЕРЕКЛАДАЧА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД: АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

Метою статті є дослідження ролі перекладача у кримінальному провадженні як гаранта реалізації права нас справедливий суд, зокрема права особи, яка не володіє мовою судочинства, на використання допомоги перекладача у контексті застосування практики Європейського суду з прав людини. Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, формально-юридичний (догматичний), герменевтичний, метод системного аналізу, метод теоретичного узагальнення. Результати. На основі здійсненого аналізу практики ЄСПЛ, вивчення доктринальних джерел та сучасних прецедентів правозастосування органів судової влади: Надано детальну характеристику перекладача як гаранта права на справедливий суд; Продемонстровано різні підходи ЄСПЛ до визначення ролі, функцій, повноважень та компетенцій перекладача у кримінальному провадженні; Сформовано перелік вимог до перекладача, які мають бути забезпечені для належного дотримання права на справедливий суд. Наведено перелік підстав за яких право на справедливий суд вважається порушеним через неналежне залучення перекладача. Виокремлено низку проблемних питань та ризиків, що можуть загрожувати реалізації ролі перекладача як гаранта права на справедливий суд та запропоновано варіанти вирішення даних проблем. Висновки. На основі аналізу доктринальних підходів та практики ЄСПЛ встановлено, що належне мовне посередництво є ключовою умовою реалізації права на справедливий суд. Перекладач у судовому процесі виконує не лише технічну, а й правозахисну функцію, забезпечуючи реальну участь особи, яка не володіє мовою судочинства, у процесі. Судова практика підтверджує, що формальне залучення перекладача не гарантує справедливості – визначальними є якість, точність і ефективність перекладу. Інститут судового перекладу інтегрує правові та комунікативні виміри процесуальної справедливості, утверджуючи принцип рівності сторін і доступу до правосуддя як прояв «людяного правосуддя».