ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті поставлено за мету філософсько-правове осмислення верховенства права в умовах воєнного стану.Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів, використано таку сукупність методів: аналіз нормативно-правових актів, системний метод, формально-логічний метод, метод історичного аналізу, герменевтичний метод. Результати та висновки такої діяльності. У статті проаналізовано філософсько-правові аспекти верховенства права в умовах воєнного стану, що розглядається як інтегративний принцип правопорядку та водночас моральний орієнтир у кризових станах. Окреслено аспекти історичноїеволюції ідеї верховенства права від античних концепцій до сучасного міжнародного та національного правового дискурсу. Визначено ключові ознаки принципу верховенства права, серед яких законність, правова визначеність, заборона свавілля, доступ до правосуддя, рівність перед законом та гарантія основних прав і свобод. Здійснено філософський аналіз впливу воєнного стану на функціонування правової системи. Підкреслено, що введення надзвичайного режиму не скасовує, а трансформує дію принципу верховенства права, зберігаючи його гуманістичне підґрунтя. Визначено, що ключовим викликом у цей період є досягнення рівноваги між потребою забезпечення державної безпеки та необхідністю захисту фундаментальних прав людини.У роботі акцентовано увагу на значенні філософсько-правових підходів до осмислення воєнного стану як правової реальності, що поєднує реалії сили та ідеали справедливості. Підкреслено, що навіть у період збройного конфлікту право не повинно зводитися до інструменту примусу, а має залишатися основою легітимності влади та довіри громадян. Виконано порівняльний аналіз підходів до обґрунтування обмежень прав у кризових ситуаціях, зокрема крізь призму ідей Т. Гоббса та Дж. Локка. З’ясовано, що українська модель правового регулювання воєнного стану більшою мірою відповідає концепції природних невідчужуваних прав, які можуть бути обмежені лише у виняткових випадках та виключно задля збереження суспільного блага. Особливу увагу приділено принципу тимчасовості обмежень, що розглядається як запобіжник узурпації влади та гарантія відновлення демократичного порядку після завершення надзвичайних умов.