ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ НА ФОРМУВАННЯ ПІДХОДІВ ДО ЗАБОРОНИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЛЮДИНИ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

Анотація

Актуальність теми. Необхідність осмислення історичних витоків правових стандартів у сфері заборони експлуатації людини зумовлюється потребою їх подальшого вдосконалення в умовах збройних конфліктів. В умовах війни в Україні, зокрема масових переміщень населення, функціонування окупаційного режиму на тимчасово захоплених територіях, виникають нові, адаптовані до сучасних реалій форми експлуатації. Це потребує критичного переосмислення усталених норм міжнародного гуманітарного права, зіставлення їх з історичним досвідом і виявлення концептуальної спадкоємності в системі правового регулювання. У цьому контексті історія міжнародних збройних конфліктів першої половини ХХ століття виступає джерелом не лише нормативного змісту, а й практичних висновків, що можуть бути використані для вдосконалення національних та міжнародних механізмів захисту особи. Мета. Метою статті є висвітлення ролі міжнародних збройних конфліктів першої половини ХХ століття у формуванні правових підходів до заборони експлуатації людини в міжнародному кримінальному праві та національному законодавстві. Особливу увагу приділено нормативній еволюції після Першої та Другої світових війн, кодифікації правових стандартів у Женевських конвенціях, діяльності міжнародних трибуналів і закріпленні положень у Римському Статуті Міжнародного кримінального суду. Методи. У дослідженні застосовано історико-правовий метод для аналізу передумов формування міжнародно-правових норм, компаративний метод – застосований для порівняння міжнародних і національних правових підходів до кваліфікації експлуатації в умовах збройного конфлікту, а також формально-юридичний підхід для тлумачення норм міжнародних договорів. Міждисциплінарний підхід використано для поєднання елементів міжнародного гуманітарного, кримінального, конституційного та трудового права у контексті правового регулювання заборони експлуатації. Результатами дослідження є встановлення визначального впливу практики масової експлуатації людей під час збройних конфліктів першої половини ХХ століття на формування норм міжнародного гуманітарного та кримінального права щодо заборони рабства, примусової праці, сексуального поневолення та залучення дітей до воєнних дій. Окреслено, яким чином міжнародні стандарти вплинули на структурні зміни у національному кримінальному законодавстві. Висновки. Воєнний досвід ХХ століття продовжує впливати на зміст міжнародно-правових стандартів щодо заборони експлуатації людини. Історичний аналіз дає змогу критично оцінити ефективність чинних правових норм, зокрема в умовах сучасних збройних конфліктів, а також слугує підставою для перегляду й уточнення кваліфікуючих ознак і вдосконалення національного законодавства з урахуванням гібридних викликів сучасності.