АКТУАЛІЗАЦІЯ ОКРЕМИХ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ТА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Мета. Актуалізувати окремі норми міжнародного та кримінального права, які врегульовуютьсуспільні відносини в період військового стану та мирного часу.Методи. У дослідженні використано систему загальнонаукових методів, а саме: системний аналіз,порівняльно-правовий, теоретичне узагальнення, формалізація та прогнозування.Результати. Стаття присвячена актуальним проблемам сучасного визначення і розмежуванняпонять між війною, яка сьогодні відбувається на території суверенної держави Україна, і так називаємою країною-агресором «спеціальною військовою операцією» з посиланням на міжнародне приватнеправо. Проведено порівняльне дослідження норм Кримінального Кодексу України та їх відповідністьЖеневській конвенції про поводження з військовополоненими: Конвенції Організації Об’єднаних Наційвід 12 серпня 1949 року та додатковому протоколу до Женевських конвенцій, Конвенції ОрганізаціїОб’єднаних Націй від 10 жовтня 1980 року, Конвенції Ради Європи від 04 листопада 1950 року, Статуту Організації Об’єднаних Націй від 17 липня 1998 року, Гаазькою конвенцією про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року та Статуту Міжнародного військового трибуналу Статут Нюрнберзького трибуналу.Актуальність дослідження підтверджується необхідністю проведення порівняльно-правового аналізу норм міжнародного права і криміналізованих в Україні аналогічних норм відносно злочинів протимиру, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, що дозволить віднести злочини, які вчиняютьсяна території України, до юрисдикції Трибуналу, незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього права країни, і де вони були вчинені.Аналіз показав, що норми в кримінальному законодавстві України повністю відображають єдністьу підходах до оцінки порушення законів та звичаїв війни, злочинів проти людяності, а саме вбивства,жорстокого поводження з цивільними особами, порушення міжнародних договорів тощо. Такожактуалізуються диспозиції ст. ст. 433, 434 і 438 Кримінального кодексу України, де описані забороненіміжнародно-правовими документами діяння у вигляді насильства над військовополоненими та цивільним населенням в умовах збройного конфлікту.Встановлено, що питання правозастосовної практики даних норм пов’язано з законодавчою конструкцією, яка породжує проблеми у кваліфікації цих правопорушень, де відмінність полягає у тому,хто є суб’єктом цих правопорушень.Висновки. Деталізується поняття війни і її відмінність від спеціальної військової операції. Проведено розмежування між поняттями «воєнні злочини» та «військові правопорушення», виділяютьсясеред них правопорушення, які носять міжнародний характер. Автори наводять визнану у світі клаифікацію злочинів, які вчиняються під час війни та деталізують її. Надано визначення поняття «комбатант» та його значення у правозастосовній практиці. Окреслено залежність кримінальної відповідальності від суб’єктів вчинення правопорушення.