Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки»

ПРАВОВИЙ ВИМІР СТИГМАТИЗАЦІЇ ЖІНОК

Аліна Олександрівна Гавловська — 2024-12-12

У даній статті поставлено за мету дослідження окремих аспектів правового виміру стигматизації жінок. Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів використано таку сукупність методів: історико-правовий, системно-структурний підхід, методи формальної логіки, метод групування. Результати та висновки такої діяльності. Стигматизація як негативне соціальне явище проявляється через упереджене ставлення, ізоляцію та дискредитацію особи на основі уявних або реальних рис, формулює негативні стереотипи у суспільстві, спричиняє соціальне виключення та дискримінацію, завдаючи шкоди правам індивідів чи груп. Передумовами розвитку стигматизації є наявність фіксованих стигматизованих установок у суспільстві, а причинами виступає т.з. стигма, відображає реакцію суспільства на відхилення від його норм та визначає місце і роль стигматизованої особи чи групи осіб у даному суспільстві. Одним із видів стигматизації є стигматизація за статтю що полягає у негативному ставленні, стереотипізації або упередженнях щодо осіб на основі їхньої статі та зумовлює розвиток гендерної дискримінації. Стигматизація жінок ґрунтується на історичних, культурних, релігійних, економічних та політичних факторах і проявляється у різних сферах суспільного життя (в сфері освіти та науки, працевлаштування, політики та громадянської діяльності, у сімейних відносинах та сфері репродуктивних прав жінок, в культурі і соціальних мережах та ін.). Стигматизація жінок у різних сферах життя порушує їхні основоположні права та інтереси. Подолання стигматизації жінок у правовому вимірі полягає у створенні, впровадженні та ефективному застосуванні законодавства і політик, які гарантують рівні права жінок, захищають їх від стигматизації, а також сприяють зміні суспільних стереотипів. Правовий вимір боротьби зі стигматизацією жінок передбачає не лише формальне визнання рівності, але й активну роботу над усуненням стереотипів, забезпеченням доступу до правосуддя та створенням рівних можливостей у всіх сферах життя, а ефективність цього процесу залежить від тісної взаємодії між урядом, громадянським суспільством і міжнародними партнерами, що безперечно стане предметом наших подальших наукових досліджень.

ЗБРОЙНИЙ ТА ВОЄННИЙ КОНФЛІКТ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Олена Володимирівна Задорожня — 2024-12-12

Розвиток будь-якого суспільства є складним і багатоетапним процесом, який відбувається в рамках схеми «початок – розвиток – вирішення» об’єктивно обґрунтованих протиріч і конфліктів. Стаття має на меті здійснити теоретико-методологічний аналіз сутності конфлікту та характеристику понять збройний та воєнний конфлікт у сучасному світі. Методи дослідження. Для досягнення мети та отримання належних результатів дослідження проведено з використанням сучасної загальнонаукової методології. У результаті дослідження з’ясовано, що сучасні конфліктологічні теорії конфлікт розуміють як форму соціальної взаємодії. Конфлікт є об’єктивно притаманним явищем для суспільства. Його сутність, причини, форми прояву та способи врегулювання доступні розумінню лише на основі глибокого з’ясування природи суспільства та особливо людини, закономірностей соціальних відносин та взаємодії людей. Проаналізовано зміст понять «воєнний конфлікт», «збройний конфлікт», визначено їх співвідношення. Висновки. Підсумовуючи, можна стверджувати, що існування суспільства без конфліктів неможливе. Не можна категорично назвати конфлікт проявом дисфункції організацій, що відхиляється поведінкою індивідів і груп, феноменом життя. Найімовірніше, конфлікт – необхідна форма соціальної взаємодії для людей. Воєнний конфлікт в Україні давно переріс статус регіонального. За впливом, що триває, і ймовірним наслідкам це – подія глобальна, що змінює політичний вигляд не тільки європейської спільноти, а й міжнародних відносин в цілому. Продовження російсько-української війни може стати причиною підриву глобальної безпеки та стабільності у світі. Конфлікт поставив під велике питання цінності та принципи світового правопорядку, що підлягають переосмисленню.

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА СУБ’ЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

Марія Миронівна Бліхар — 2024-12-12

Метою статті є дослідження основних аспектів та проблемних питань адміністративно-правового регулювання процесів організації та функціонування державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності. У дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу та спеціальні прийоми наукового пізнання, зокрема: системний аналіз, діалектичний аналіз, порівняльно-правовий аналіз, метод узагальнення та систематизації. Результати. Проведені дослідження проблемних питань адміністративно-правового регулювання процесів організації та функціонування державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності дозволили виявити вагомі проблеми забезпечення такого контролю, серед яких є: (1) недостатній рівень законодавчого й нормативно-правового регулювання діяльності інституту державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності; (2) несистематизованість та суперечність норм адміністративно-правового регулювання державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності; (3) недосконалість класифікації видів державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності. Встановлено домінуючу роль чинників війни на процеси організації та функціонування державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності. Висновки. Сучасні виклики і небезпеки глобального та локального характеру спричинюють виникнення проблем адміністративно-правового регулювання процесів організації та функціонування державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності, внаслідок чого існуючі норми чинного законодавства виявляються неефективними, потребують перегляду та удосконалення. Доведено необхідність посилення адміністративно-правового регулювання процесів організації та функціонування державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності, зокрема, на регіональному та місцевому рівні, особливо в тих регіонах, де ведуться активні бойові дії, спричинені збройною військовою агресією російської федерації.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ У СТВОРЕННІ ПРОФІЛЯ ЗЛОЧИНЦЯ

Василь Миколайович Стратонов — 2024-12-12

Метою статті є проведення історичного розвитку формування психологічного, кримінологічногота криміналістичного профілю злочинця, аналізу можливостей використання штучного інтелектуу формуванні профілю правопорушника в сучасних умовах. Надати узагальнення та навести позитивні,а також негативні наслідки використання штучного інтелекту (ШІ), вказати на можливі ризики підчас криміналістичного профілювання злочинця, формуванні його як психологічного, так і криміналістичного профілю.Методи. Методи, які було використано в роботі, дозволили повною мірою досягти поставленої мети. Основу склали такі методи, як логічно-структурний, що дозволило логічно та послідовновикласти науковий матеріал; історико-порівняльний метод надав змогу виокремити в хронологічномуісторичному порядку розвиток затронутої проблематики, також було використано такі методи яканаліз, синтез, метод логічного узагальнення.Результати. Наукова робота присвячена методам профілювання злочинців, зокрема з використанням штучного інтелекту (ШІ). Основну увагу приділено криміналістичним та психологічним аспектам, які застосовуються для створення психологічного портрету злочинця. Описано етапи аналізу,включаючи оцінку місця злочину, поведінкові та соціальні риси підозрюваного, його мотиви, а такожможливі психічні відхилення.В науковій роботі також розглядається історичний розвиток профілювання, починаючи з робітЧезаре Ломброзо та Ганса Гросса, до сучасних досягнень, таких як інтерв’ювання підозрюваних і географічний аналіз. Значна увага приділена роботам фахівців практиків Роберт Ресслер –видатний профайлер ФБР, який працював разом з Джоном Дугласом, Проаналізовано роботи Девіда Кантера, психолога, засновника так званої «інвестигаційної психології». Його дослідження пов’язані з використаннямпсихологічних методів для складання профілю злочинця, включаючи просторовий аналіз поведінки злочинця на місці злочину. Особливий акцент зроблено на застосуванні штучного інтелекту (ШІ), якийдопомагає аналізувати великі масиви даних, прогнозувати ймовірні місця злочинів та ідентифікуватипсихологічні риси підозрюваних.Таким чином, робота підкреслює значний потенціал профілювання для оперативного розслідуваннязлочинів і швидшого виявлення підозрюваних.Висновки. Слідчі повинні використовувати можливості штучного інтелекту (ШІ) лише як допоміжний інструмент і приймати остаточні рішення самостійно.Використання штучного інтелекту (ШІ) у криміналістичному профілюванні може значно покращити здатність правоохоронних органів ефективно та точно працювати на різних стадіях кримінального провадження, навіть в процесі підготовки та проведення окремих слідчих дій, особливо допиту,слідчого експерименті та інших негласних слідчих (розшукових) слідчих дій. Використання можливостей штучного інтелекту (ШІ) потребує відповідального та обережного підходу. Тому складання профілю правопорушника допоможе звузити коло підозрюваних, створить можливості органу розслідування отримати важливі теорії про мотиви та характер злочинця, що може суттєво прискоритирозслідування.

СУДОВА ВЛАДА В УКРАЇНІ: МІСЦЕ ТА РОЛЬ У ПОБУДОВІ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Юлія Василівна Цуркан-Сайфуліна — 2024-12-12

У даній статті поставлено за мету дослідження суті, місце та ролі судової влади в Україні у побудові правової держави в умовах сьогодення. Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів, використано таку сукупність методів: загально-наукові методи, формально-юридичний метод, системний підхід. Результати та висновки такої діяльності. У статті зроблено аналіз питання щодо місця та ролі судової влади в Україні у побудові правової держави в умовах сьогодення. Вказано, що цілком виважено і справедливо шлях, який обрала Україна для свого майбутнього, пов’язаний з цивілізованим світом, а отже наша держава має стати дійсно демократичною, соціальною і правовою. Для цього, вочевидь, усі гілки влади, мають прикласти максимум зусиль, аби зреалізувати поставлену мету. Проаналізовано наукові підходи до розуміння правової держави, її історичні корені та сучасні підходи у розширенні змістовного наповнення, елементний склад, чинники, що сприяють позитивному поступу у формуванні сприятливого правового поля розвитку цієї царини. Підкреслено, що у контексті побудови правової держави вагома роль відводиться судовій владі, адже саме їй максимально визначено завдання щодо захисту права, недопущення порушення прав і свобод людини і громадяни, а у випадку таких порушень – негайного їх відновлення. Наголошено, що нинішній період для України є досить складним і напруженим, адже, передусім, пов’язаний з протидією зовнішньому ворогу, який намагається усіма зусиллями відібрати у нас суверенітет, незалежність, цілісність і недоторканність. Натомість підкреслено, що це є не єдиним випробуванням для нашої держави, оскільки в українському суспільстві виникає багато інших загроз та викликів, пов’язаних, зокрема, з дотриманням прав і свобод людини і громадянина. На жаль, хоча судова гілка влади намагалась здійснити певні системні трансформаційні процеси, однак досягти позитивного результату до ниніще не вдалося. Встановлено, що попри все судова гілка влади в особі її органів спрямовує свою діяльність на здійснення позитивних реформ у системі правосуддя, формування професійного, якісного суддівського ядра, позбавленого негативних якостей, відвертого потурання права, зокрема корупційної складової. Саме така позиція говорить про те, що судова влада, по суті, займає важливе місце у побудові правової держави, і, вочевидь, її роль у цьому процесі важко переоцінити.