Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки»

ФОРМИ ПРАВЛІННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ЇХ ІСТОРИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

Юлія Василівна Цуркан-Сайфуліна — 2024-12-30

Розвиток держави – складний і багатогранний процес, що охоплює всі аспекти суспільного життя й відбувається через еволюцію форм правління. Форми правління визначають структуру та механізми реалізації влади, а також взаємодію між державою і суспільством. Еволюція цих форм відображає історичні, соціально-економічні та культурні умови кожної держави. Метою цієї статті є теоретико-методологічний аналіз форм правління, їхніх моделей і історичної реалізації в Україні та світі. Особливу увагу приділено зв’язку між зміною форм правління, розвитком правової системи та суспільно-політичними процесами. Методи дослідження. Використано загальнонаукові підходи: історико-правовий для простеження змін у формах правління, порівняльний для аналізу спільних рис і відмінностей в Україні та світі, а також системний для оцінки впливу форм правління на функціонування держави. Результати. Досліджено основи монархічних і республіканських форм правління. Монархії базуються на централізації влади, республіки – на виборності органів влади. Проаналізовано їхні ознаки, переваги та недоліки, а також історичну реалізацію в Україні та інших країнах. Історичний досвід України також демонструє взаємозв’язок між формою правління і стійкістю політичної системи. Зміни в організації влади часто супроводжувалися значними викликами, як-от збройні конфлікти, суспільні протиріччя та кризи. Однак вони водночас стимулювали пошук ефективніших підходів до управління і сприяли адаптації державних інститутів до нових умов. Висновки. Форми правління мають значний вплив на політичну стабільність, ефективність управління та правову культуру. Історичний досвід України свідчить про перехід від монархічних моделей до республіканської форми, заснованої на поділі влади. Порівняння з глобальними моделями дає змогк зрозуміти особливості української системи й вибрати напрями для вдосконалення державного устрою. Форми правління визначають не лише ефективність державного апарату, але й траєкторію суспільно-політичного розвитку.

МОРАТОРІЙ У ЗАКОНОДАВСТВІ ПРО НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ З ІНОЗЕМНИМИ ПРОЦЕДУРАМИ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ)

Євгеній Валерійович Козаренко — 2024-12-30

Актуальність теми. Щодо сучасного вітчизняного законодавства про неплатоспроможність триває досить довга дискусія щодо зупинення виконання зобов’язань у процедурах банкрутства – мораторію на задоволення вимог кредиторів (далі – мораторій). Поняття «мораторій» формально суперечить умовам його застосування, тож ми вбачаємо за потрібне провести аналіз як поняття, так і застосування мораторію та на основі аналізу виокремити його вплив на виконання зобов’язань з урахуванням платоспроможності, оскільки невизначеність призводить до зловживання процесуальними правами. Також потребує уваги низка питань, а саме неоднозначним є законодавчий підхід до поділу кредиторів на дві категорії: конкурсні, виконання вимог яких зупиняється під час дії мораторію, і поточні, на вимоги яких мораторій не поширюється, що створює первинні дискримінаційні умови для кредиторів. Потребує змін і тривалість дії мораторію, що затримує терміни виконання зобов’язань перед кредиторами. Мета. Стаття присвячена інституту процесуального права – мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, а саме дослідженню мораторію у вітчизняному законодавстві про неплатоспроможність та його порівнянню зі схожими інститутами в законодавстві інших країн. У цій науковій роботі застосовані такі методи дослідження, як порівняльно-правовий аналіз, метод узагальнення та систематизації. Висновки. Під час розкриття поняття мораторію визначені його суттєві ознаки та відмінності від інших заходів впливу на порядок (процедуру, спосіб) виконання зобов’язання. Особливу увагу приділено похибкам у визначенні поняття та наслідкам таких похибок у правозастосуванні. За результатами аналізу поняття «мораторій» у процедурах банкрутства запропоновані шляхи усунення недосконалостей і правил його застосування. Відображено поняття «мораторій» у процедурах банкрутства відповідно до законодавства Чеської Республіки й окреслено суть і цілеспрямованість цього заходу в процедурах неплатоспроможності, наведені спільні риси та відмінності порівняно з інститутом мораторію у вітчизняному законодавстві. Зроблено висновки щодо призначення мораторію у процедурах банкрутства, доцільність його застосування та здійснено порівняння цього інструментарію з подібними іноземними інститутами. Усунення на законодавчому рівні дискримінаційного положення конкурсних кредиторів порівняно з поточними кредиторами внаслідок введення мораторію є нагальним питанням на шляху вдосконалення законодавства та впровадження реформ.

ТРУДОВІ ПРАВА І ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКІВ МИТНИХ ОРГАНІВ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

Ірина Георгіївна Козуб — 2024-12-30

Попри чинне законодавство, працівники митної служби стикаються з низкою проблем, серед яких недостатній рівень матеріального забезпечення, відсутність спеціалізованих нормативних положень, які враховують специфіку їхньої діяльності, а також складнощі у вирішенні трудових спорів. Метою статті є аналіз чинного правового регулювання оплати праці працівників митної служби України, виявлення основних проблем у цій сфері й обґрунтування шляхів їх вирішення з урахуванням міжнародного досвіду. Методи. У дослідженні застосовано загальнонаукові методи, зокрема системний аналіз для оцінки правового регулювання оплати праці працівників митної служби, порівняльний метод для аналізу досвіду країн ЄС, а також метод прогнозування для визначення перспективних напрямів реформування цієї сфери. Результати. Проведений аналіз показав, що, незважаючи на наявність законодавчої бази, працівники митної служби стикаються з низкою проблем: недостатній рівень матеріального забезпечення, брак спеціалізованих нормативних положень, які враховують специфіку їхньої діяльності, а також складнощі у вирішенні трудових спорів. Особливу увагу приділено соціальним гарантіям, включно з пенсійним забезпеченням, страхуванням, матеріальною допомогою та компенсацією за невикористані відпустки. Реформи митної служби часто супроводжуються організаційними змінами, які спричиняють соціальну напругу серед працівників і впливають на їх трудову стабільність. Визначено необхідність професійного розвитку працівників, підвищення їх кваліфікації відповідно до сучасних викликів і міжнародних стандартів. У статті обґрунтовано доцільність адаптації найкращих практик ЄС, як-от колективні договори, соціальні пільги та психологічна підтримка, до українських реалій. Висновки. Для вдосконалення правового регулювання й умов праці працівників митної служби запропоновано: реформування нормативно-правової бази, підвищення рівня фінансування, впровадження автоматизованих систем аналізу ризиків та електронного декларування. Реалізація цих заходів сприятиме зменшенню навантаження на працівників, підвищенню ефективності роботи митної служби, її інтеграції у європейський правовий простір та відповідності сучасним стандартам глобалізації.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ ТА ВИРІШЕННЯ СПОРІВ З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ МОБІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) НА РОБОТІ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Ілона Борисівна Факас — 2024-12-30

Мобінг як форма психологічного насильства на робочому місці набуває все більшого поширення в сучасних умовах. Мобінг на робочому місці – це не просто конфлікт між колегами, а серйозна соціальна проблема, що має негативні наслідки для здоров’я, психологічного благополуччя та продуктивності працівників. Українське законодавство зробило важливий крок, визначивши мобінг і передбачивши відповідальність за його вчинення. Із законодавчим врегулюванням у трудовому законодавстві України поняття «мобінг» суспільство отримало потужний інструмент для боротьби із цим явищем. Однак на практиці виявилося, що законодавча норма сама по собі не вирішує проблему, а доведення факту мобінгу в суді в порядку цивільного судочинства залишається складним завданням. Мета – дослідити мобінг, форми його прояву, типові ознаки вчинення, а також здійснити аналіз судової практики у справах про встановлення фактів мобінгу (цькування) на роботі в цивільному судочинстві. Методи. Під час написання статті використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. Чітко простежувався структорно-логічний метод, метод аналізу та синтезу, формально-юридичний, статистичний методи тощо. Результати. У статті розглянуто процесуальні особливості розгляду спорів про встановлення фактів мобінгу (цькування) на роботі в цивільному судочинстві України. Особлива увага приділяється проблемам доказування факту мобінгу, зокрема складнощам у встановленні причинно-наслідкового зв’язку між діями кривдника та негативними наслідками для працівників. Здійснено аналіз судової практики, виявлено проблемні аспекти доведення мобінгу та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Висновки. Незважаючи на законодавче визначення мобінгу, суди стикаються із численними труднощами у його кваліфікації та доведенні. Мобінг призводить до негативних соціальних та економічних наслідків, як-от зниження продуктивності праці, погіршення здоров’я працівників і зростання кількості судових спорів. Для вирішення зазначеної проблеми потрібно розробити детальніші критерії для визначення мобінгу, спростити процедуру доказування, проводити спеціалізовані навчання для суддів щодо особливостей розгляду спорів про мобінг.

ПРОФЕСІЙНІ СТАНДАРТИ І ЕТИКА ПЕРЕКЛАДАЧА В КОНТЕКСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ

Віктор Михайлович Бриков — 2024-12-30

Метою статті є аналіз та оцінка професійних стандартів і етичних норм, що регламентують діяльність перекладача в рамках кримінального провадження, зокрема виявлення їх впливу на належну якість здійснення перекладачем своїх процесуальних функцій. Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-правові методи, зокрема діалектичний метод, методи системного аналізу, теоретичного узагальнення й інші. Результати. На основі проведеного аналізу наявних нормативно-правових актів, практичних рекомендацій, сучасних тенденцій розвитку галузі прикладної лінгвістики, а також дослідження відповідних доктринальних джерел: – наведено перелік професійних стандартів діяльності перекладача в кримінальному провадженні; – проілюстровано відмінності в підходах до визначення етичних правил і рамок діяльності професійних перекладачів; – окреслено актуальні напрями реформування кваліфікаційних (сертифікаційних) вимог до професіональних перекладачів; – надано приклади порушень етичних норм і професійних стандартів перекладацької діяльності; – сформульовано деякі проблемні питання та ризики, що унеможливлюють належну реалізацію процесуальних функцій перекладача в кримінальному провадженні, та запропоновано шляхи вирішення таких проблем. Висновки. Професійні стандарти й етика перекладача, який залучається до будь-якої стадії кримінального процесу, несуть істотну важливість для гарантування дотримання прав і законних інтересів осіб. Такі вимоги повинні знаходити відображення в конкретних нормативно-правових документах, які встановлюватимуть зразок професійної поведінки для цілої галузі й будуть визнані на всій території держави. Поряд із цим важливою є імплементація найкращих практик стандартизації перекладацької діяльності держав – членів Європейського Союзу.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ З УКРАЇНОЮ

Олена Володимирівна Каплій — 2024-12-30

Мета цієї статті полягає в тому, щоб всебічно розкрити сутність сучасних законодавчих змін, пов’язаних із ратифікацією Римського статуту в контексті забезпечення правосуддя за міжнародні злочини. Крім того, мета полягає у визначенні як позитивних, так і негативних наслідків такого кроку для нашої країни. Під час написання статті широко використовувалася така методологія: комплекс формально-логічних методів, зокрема аналіз, синтезу й узагальнення, що дало змогу теоретично осмислити новоприйняті закони й оцінити наслідки ратифікації їх для України; загальнонаукові методи дослідження, наприклад пояснення; методи обґрунтування наукових рекомендацій. Результати. За результатами проведеного дослідження було проаналізовано сучасний законодавчий підхід до введення принципу універсальної юрисдикції, відповідно до якого кримінальний закон діятиме незалежно від місця вчинення злочину, громадянства або постійного місця проживання обвинуваченого чи потерпілого. Були досліджені зміни в розслідуваннях міжнародних злочинів, які продовжуються вчинятися на території нашої держави, та питання реалізації покарання винних та впровадження командної відповідальності для військових командирів. Також розглянуто діаметрально протилежні думки науковців стосовно процесу ратифікації. Також було обґрунтовано сукупність як позитивних, так і негативних наслідків зазначених змін для цивільного населення та комбатантів. Ратифікація Римського статуту надала можливість Україні стати повноправним членом Міжнародного кримінального суду (далі – МКС), що дасть змогу ефективно співпрацювати з міжнародним правосуддям і запобігти вчиненню міжнародних злочинів у майбутньому. Висновки. Для України ратифікація Римського статуту стане засобом, який забезпечить невідворотність покарання осіб, винних у вчиненні міжнародних злочинів, і сприятиме національним органам здійсненню більш дієвого розслідування злочинів та додержання міжнародних стандартів, що врешті зміцнить правосуддя нашої держави. Такі дії представили нашу країну на міжнародній арені як демократичну та правову й наблизили на крок до вступу до Європейського Союзу.

ОКРЕМІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ В МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Василь Миколайович Стратонов — 2024-12-30

Як у національному, так і міжнародному праві під час складання нормативно правових документів використовуються специфічні терміни та поняття, до того ж використовуються оцінні поняття. Завдяки їх існуванню правозастосовнику спрощується форма застосування та тлумачення окремих положень нормативно правових актів. Характерною рисою понятійного апарату міжнародного законодавства є визначення понять саме в контексті конкретного нормативно-правового акта. У національному законодавстві за останні десять років в окремих галузях права внесена окрема норма, яка розкриває зміст то чи іншого терміна. Проте можуть виникати різночитання під час тлумачення понять, закріплених як на міжнародному, так і на національному рівні. Тому вважаємо за потрібне провести порівняльне визначення понять і термінів, які використовуються як у вітчизняних, так і в міжнародних правових актах, привернути увагу до цієї проблеми. Особлива увага повинна приділятися поняттю толерантності. Мета – здійснення порівняльного аналізу визначення термінів і понять у міжнародному та національному законодавстві для їх уніфікованого сприйняття та використання під час складання нормативно правових документів. Методи. Для досягнення зазначеної мети й отримання належних результатів дослідження основу становили такі методи: логічно-структурний, що дало змогу логічно й послідовно викласти науковий матеріал, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, формально-логічний, порівняльно-правовий і метод логічного узагальнення. Результати. У статті проведено порівняльний аналіз великої кількості міжнародних і вітчизняних правових документів, виявлено деякі закономірності й особливості щодо викладення у них термінів та понять. Висновки. Близькі за своєю зовнішньою схожістю та змістом поняття й терміни можуть по-різному визначатись як у міжнародному, так і національному законодавстві. Поняття, закріплені на міжнародному рівні, можуть бути взагалі відсутні на національному або, навпаки, визначатися більш конкретизовано та розширено, ніж у документах іноземних держав.