ОНЛАЙН-АРБІТРАЖНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ДОГОВОРАХ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ АВТОНОМІЇ ВОЛІ СТОРІН У ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2026-3-4Ключові слова:
міжнародний комерційний арбітраж, автономія волі сторін, електронна форма правочину, функціональна еквівалентність, click-wrap, browse-wrap, смарт-контракт, дійсність арбітражної угоди, патологічна арбітражна угода, визнання і виконання арбітражних рішеньАнотація
Метою статті є визначення правової природи, форми та умов дійсності онлайн-арбітражного застереження як інструмента вирішення зовнішньоекономічних спорів в електронному середовищі, а також установлення меж автономії волі сторін у стандартизованому цифровому просторі з урахуванням суб’єктного складу правовідносин. Методи. Дослідження ґрунтується на порівняльно-правовому методі, застосованому для зіставлення підходів Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та України до електронних форм вираження згоди на арбітраж, формально-юридичному (догматичному) методі, використаному для аналізу положень Нью-Йоркської конвенції 1958 року, Типового закону ЮНСІТРАЛ та законодавства України про арбітраж і електронні довірчі послуги, системно-структурному методі, за допомогою якого класифіковано форми онлайн-арбітражних застережень та елементи їх дійсності, функціональному методі, покладеному в основу оцінки еквівалентності електронної та письмової форм арбітражної угоди, а також на методах аналізу та узагальнення судової практики Суду Правосуддя Європейського Союзу, Європейського суду з прав людини, Верховного Суду та провідних іноземних юрисдикцій. Результати. Обґрунтовано подвійну правову природу онлайн-арбітражного застереження, яке одночасно є формою реалізації автономії волі сторін у цифровому просторі та процесуальним механізмом доступу до арбітражу без фізичної присутності сторін і обміну паперовими документами. Систематизовано основні форми електронного вираження згоди на арбітраж, зокрема click-wrap, browse-wrap, інкорпорацію через гіпертекстове посилання та застереження у смарт-контрактах, і проаналізовано практику їх судової оцінки. Показано, що за принципом функціональної еквівалентності вирішальним є не матеріальний носій, а наявність достовірного, доступного і придатного для відтворення електронного запису про згоду сторін. На підставі практики Суду Європейського Союзу обґрунтовано асиметрію стандартів у відносинах між суб’єктами підприємницької діяльності та за участю споживачів. Розкрито зміст автономії волі сторін як засадничої категорії приватного права, що поєднує матеріально-правовий і колізійний виміри, та особливості її реалізації у стандартизованому цифровому просторі, де волевиявлення зводиться до акту приєднання до заздалегідь сформульованих умов платформи. Досліджено елементи дійсності застереження, явище патології арбітражної угоди і принцип її збереження, узагальнено практику Верховного Суду щодо автономності арбітражної угоди, презумпції її дійсності та втрати права на заперечення проти юрисдикції. Висновки. Сформульовано рекомендації щодо змісту онлайн-арбітражного застереження у зовнішньоекономічному договорі, зокрема щодо ідентифікації арбітражної інституції, місця арбітражу, мови провадження, застосовного права та прямої вказівки на допустимість онлайн-формату, і визначено умови, за яких переваги такого застереження можуть бути реалізовані без шкоди для правової визначеності та процесуальної справедливості. Запропоновано зміни до статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» щодо електронної форми арбітражної угоди та алгоритм впровадження онлайн-арбітражного застереження у договірну практику суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Посилання
1. Притика Ю. Д. Онлайн-арбітраж: поняття, ознаки та перспективи впровадження в Україні. Вісник Академії правових наук України. 2018. № 3 (25). С. 186–195.
2. Кравцов С. О. Віртуальний арбітражний розгляд: дискреція арбітражу чи право сторін? Проблеми законності. 2024. Вип. 164. DOI: 10.21564/2414-990X.164.288034.
3. Черних О. С. Проблеми регулювання механізмів вирішення спорів (арбітражу) у правовідносинах з віртуальними активами. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2024. Вип. 86, ч. 2. DOI: 10.24144/2307-3322.2024.86.2.53.
4. Дев’яткіна М. С. Державні суди та міжнародний комерційний арбітраж: процесуальні форми контролю та сприяння (в контексті прийняття забезпечувальних заходів) : дис. ... д-ра філософії. Київ : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2023.
5. Hasan N. The Jurisprudential Architecture of Arbitration Agreements in International Commercial Arbitration: A Comprehensive Analysis of Validity, Interpretation, and Enforcement. SSRN Electronic Journal. 2025.
6. Mohanta T. Electronic Arbitration Agreement in International Commercial Arbitration. Ranchi : National University of Study and Research in Law, 2022.
7. Kubicová G. Electronic Form of Arbitration Agreement : LL.M thesis. Budapest : Central European University, 2009.
8. Brand R. A. The Law(s) of the Arbitration Agreement. University of Pittsburgh Law Review. 2026. Vol. 87.
9. Badiei F. Online Arbitration Definition and Its Distinctive Features. Geneva : University of Geneva, 2010.
10. Nygh P. Autonomy in International Contracts. Oxford : Clarendon Press, 1999.
11. Born G. B. International Commercial Arbitration. 3rd ed. Alphen aan den Rijn : Kluwer Law International, 2021.
12. Redfern and Hunter on International Arbitration / N. Blackaby, C. Partasides, A. Redfern, M. Hunter. 7th ed. Oxford : Oxford University Press, 2023.
1 3 . М і ж н а р од н е п р и ват н е п р а во . З а г а л ь н а частина : підручник / за ред. А. С. Довгерта, В. І. Кисіля. Київ : Алерта, 2012.
14. Specht v. Netscape Communications Corp., 306 F.3d 17 (2d Cir. 2002).
15. Meyer v. Uber Technologies, Inc., 868 F.3d 66 (2d Cir. 2017).
16. Nguyen v. Barnes & Noble, Inc., 763 F.3d 1171 (9th Cir. 2014).
17. Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 року (зі змінами, прийнятими у 2006 році). Нью-Йорк : ООН, 2008.
18. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах від 23 листопада 2005 року. Нью-Йорк : ООН, 2007.
19. Alqudah M. A. A., Al Awamleh A. S., Al-Karabsheh A.-K. O., Al Raggad A. M. Electronic Arbitration Rules and Dispute Resolution for Civil and Commercial Contracts. Pakistan Journal of Criminology. 2025. Vol. 17, No. 1. P. 65–75.
20. Регламент (ЄС) № 1215/2012 Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2012 року про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах (Brussels I bis). OJ. 2012. L 351. P. 1–32.
21. Case C-322/14 Jaouad El Majdoub v CarsOnTheWeb. Deutschland GmbH, ECLI:EU:C:2015:334.
22. Case C-358/21 Tilman SA v Unilever Supply Chain Company AG, ECLI:EU:C:2022:923.
2 3 . C a s e C - 4 9 / 11 C o n t e n t S e r v i c e s L t d v Bundesarbeitskammer, ECLI:EU:C:2012:419.
24. Про міжнародний комерційний арбітраж : Закон України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 25. Ст. 198.
25. Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги : Закон України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII (у редакції, чинній з 31 грудня 2023 року). Відомості Верховної Ради України. 2017. № 45. Ст. 400.
26. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40–44. Ст. 356.
27. Про міжнародне приватне право : Закон України від 23 червня 2005 року № 2709-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 32. Ст. 422.
28. Mutu and Pechstein v. Switzerland, App. nos. 40575/10 and 67474/10, ECtHR, Judgment of 2 October 2018.
29. Директива Ради 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року про несправедливі умови у споживчих договорах. OJ. 1993. L 95. P. 29–34.
30. Case C-168/05 Elisa María Mostaza Claro v Centro Móvil Milenium SL, ECLI:EU:C:2006:675.
31. Eisemann F. La clause d’arbitrage pathologique. Commercial Arbitration : Essays in Memoriam Eugenio Minoli. Torino : UTET, 1974.
32. Fiona Trust & Holding Corporation v Privalov [2007] UKHL 40.
33. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі № 920/241/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88050865.
34. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 824/58/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107429005.
35. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2618/25 (2026).
36. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78977571.
37. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 9 лютого 2021 року у справі № 234/11586/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94737863.
38. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 824/65/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733035.
39. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 910/13366/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92841757.
40. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 761/5425/16-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79805738.
41. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2019 року у справі № 824/204/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82095434.
42. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі № 911/1803/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102973784.
43. Moses H. Cone Memorial Hospital v Mercury Construction Corp., 460 U.S. 1 (1983).
44. Mitsubishi Motors Corp. v Soler Chrysler-Plymouth, Inc., 473 U.S. 614 (1985).
45. AA v Persons Unknown [2019] EWHC 3556 (Comm).
46. Арбітражний регламент Міжнародної торгової палати (ICC) 2021 року, ст. 6. Париж : ICC, 2021.
47. Note to Parties and Arbitral Tribunals on the Conduct of ICC Arbitration. Paris : ICC, 1 June 2026.
48. Регламент (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних (GDPR). OJ. 2016. L 119. P. 1–88.
49. Регламент (ЄС) 2024/1689 від 13 червня 2024 року, що встановлює гармонізовані правила щодо штучного інтелекту. OJ. 2024. L, 2024/1689.
50. Arbitration Rules of the Singapore International Arbitration Centre (SIAC). Singapore : SIAC.
51. LCIA Arbitration Rules. London : London Court of International Arbitration.
52. HKIAC Administered Arbitration Rules. Hong Kong : Hong Kong International Arbitration Centre.
53. WIPO Arbitration Rules. Geneva : World Intellectual Property Organization.
54. Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, ст. 8. Київ : МКАС при ТПП України.
55. Dallah Real Estate and Tourism Holding Co v Ministry of Religious Affairs, Government of Pakistan [2010] UKSC 46.
56. Chloro Controls (I) Pvt Ltd v Severn Trent Water Purification Inc (2013) 1 SCC 641.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
