ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОНЛАЙН-ПОСЕРЕДНИКІВ В ЕПОХУ ГЕНЕРАТИВНОГО ШІ: ВІД «БЕЗПЕЧНОЇ ГАВАНІ» ДО МОДЕЛІ АЛГОРИТМІЧНОЇ ПІДЗВІТНОСТІ

Анотація

Мета статті полягає у доведенні концептуальної та функціональної непридатності доктрини «безпечної гавані» (safe harbor) для регулювання відповідальності провайдерів генеративного штучного інтелекту (ШІ) за порушення авторських прав та в обгрунтуванні необхідності розробки спеціальної (sui generis) моделі відповідальності. Методи. Дослідження грунтується на сукупності загальнонаукових та спеціальних юридичних методів. Доктринальний аналіз застосовано для вивчення правових норм, що регулюють відповідальність онлайн-посередників у СПА (DMCA) та ЄС (Директива про електронну комерцію, DSA, Директива CDSM). Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення американського та європейського підходів до імунітету посередників. Системно-структурний метод дозволив деконструювати процес створення контенту генеративним ШІ на стапи (курація даних, дизайн моделі, генерація) та визначити активну роль провайдера на кожному з них. Формально-логічний метод застосовано для виявлення суперечностей між передумовами доктрини «безпечної гавані» та технологічною реальністю генеративного ПІ. Результати. Встановлено, що провайдери генеративного ПІ відіграють активну, визначальну та співтворчу роль у процесі створення контенту, що фундаментально відрізняє їх від пасивних посередників, для захисту яких були створені режими «безпечної гавані». Продемонстровано, що механізм «повідомлення та видалення» є неефективним для динамічної природи П-контенту. Запропоновано гіпотезу про необхідність заміни бінарної рамки «відповідальний/звільнений від відповідальності» на sui generis модель, що ґрунтується на принципах алгоритмічної підзвітності та диференційованих обовʼязків щодо обачності. Висновки. Зроблено висновок, що пряме застосування існуючих доктрин «безпечної гавані» до генеративного ШІ с категоріальною помилкою. Запропонована нова модель відповідальності зміщує фокус з реактивного реагування на проактивне управління ризиками, покладаючи на розробників обовʼязок впроваджувати технічні та організаційні заходи для запобігання порушенням. Для України, в контексті євроінтеграції, це створює можливість «перестрибнути» через застарілі етапи регулювання та одразу впровадити передову модель. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці конкретних технічних стандартів для реалізації диференційованих обовʼязків обачності та в аналізі економічних наслідків впровадження запропонованої моделі відповідальності.