КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОСТІ ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ІСПАНІЇ

Анотація

Мета наукової статті полягає у дослідженні сучасної проблематики дієвості правового забезпечення формування Вищої Ради Правосуддя, зокрема, аналізу інституційних повноважень щодо призначення членів Вищої Ради Правосуддя. Також автор планує проаналізувати передумови та причини кризи правосуддя, яка відбулась в Іспанії і була обумовлена саме тривалим неоновленням складу органу суддівського врядування та розглянути особливості національного законодавства Іспанії, правового статусу Генеральної судової ради.Методи, що застосовані під час дослідження цієї теми: системний аналіз, порівняння, методи логічного та структурного аналізу, за допомогою яких було висвітлено правові засади формування Генеральної судової ради Іспанії окреслює передумови і причини тих складнощів, які призвели до блокади цього органу. Результатом статті стало формулювання актуальних викликів щодо формування конституційного органу, окреслення різних підходів до розуміння ролі органів суддівського врядування в системі органів правосуддя, визначені недоліки та непослідовні риси інституційного правового регулювання процесу відбору та призначення кандидатів на зайняття посади члена Вищої Ради Правосуддя. Висвітлено основні деталі рішення ЄСПЛ “Lorenzo Bragado and Others vs. Spain», в якому розкрито питання тривалої відсутності призначень у Генеральну судовураду, обумовлене затяжною неможливістю досягти консенсусу між політичними партіями у парламенті.Висновки. В цілому, стаття присвячена актуальній та важливій тематиці забезпечення дотримання стандарту незалежності системи правосуддя від зовнішніх чинників, зокрема щодо конституційного статусу органу суддівського врядування в системі правосуддя. Окрім оцінки нормативно-правової бази, важливо розуміти функціональну суб’єктність органу суддівського врядування: йдеться про розмежування представницької та управлінської функції, сутність яких прямо впливає на підхід до інституційного складу порядку призначення. Окремої уваги заслуговує питання щодо наявності легітимних очікувань у кандидатів на зайняття посади члена органу суддівського врядування щодо результатів конкурсу та наявності спору про право, особливо зважаючи на політичний характер роботи суб’єктів призначення. Окремої уваги заслуговує окреслення можливості захисту права на справедливий суд для осіб, які беруть участь у конкурсному відборі на зайняття посади, а не вже її займають. Невоєчасне оновлення складу органу суддівського врядування призводить не тільки до посягання на об’єктивний суспільний інтерес у дотриманні конституційного порядку, а й може призвести до порушення вже суб'єктивних прав окремих зацікавлених осіб.