ПЕРЕКЛАДАЧ У СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН: ПРАВОВИЙ СТАТУС, ФУНКЦІЇ, ПРОБЛЕМАТИКА

Анотація

Метою статті є дослідження теоретико-правових, процесуальних аспектів діяльності перекладача у сучасних кримінальних процесуальних правовідносинах, виявлення місця перекладача у структурі учасників кримінального провадження та напрацювання пропозицій щодо оптимізації правового регулювання відповідної сфери. Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, системний аналіз, теоретичне узагальнення. Результати. На основі проведеного аналізу чинного кримінального процесуального законодавства, дослідження доктринальних джерел та практичної діяльності судових, правоохоронних органів: − надано детальну характеристику особливостей правового статусу перекладача як учасника кримінальних процесуальних правовідносин; − продемонстровано різні підходи науковців-процесуалістів до тлумачення релевантного понятійно-категоріального апарату; − проілюстровано основні кваліфікаційні вимоги та критерії професіоналізму перекладача для його залучення у кримінальне провадження; − наведено перелік функцій, підстав залучення, особливостей процесуальної діяльності перекладача у кримінальному провадженні. Сформульовано низку проблемних питань та ризиків, що загрожують належній реалізації перекладачем своїх процесуальних функцій у кримінальному провадженні, а також запропоновано шляхи вирішення таких проблем. Висновки. Перекладач – самостійний, правосуб’єктний учасник кримінальних процесуальних правовідносин, який відіграє вагому роль у забезпеченні неухильного дотримання загальних засад кримінального провадження, гарантуванні прав, свобод та законних інтересів учасників процесу, які не володіють або не досить володіють мовою судочинства. Еволюційне вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює питання діяльності перекладача, дозволить забезпечити належне виконання завдань кримінального провадження та оптимізувати комунікацію між його учасниками.