ДІТИ ЯК ЖЕРТВИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА: АНАЛІЗ АДАПТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні теоретико-правових аспектів адаптації правового регулювання статусу дітей як жертв домашнього насильства в контексті європейських стандартів. Використовується комплекс підходів та методів, зокрема синергетичного методу, що в контексті дослідження прав дітей як жертв домашнього насильства може виявитися корисним для розуміння взаємодії різних аспектів цього питання та для можливих шляхів оптимізації систем захисту прав дітей та сприятиме передбаченню біфуркаційних напрямів визначення параметрів системи. Метод правової адаптації вказує на еволюцію системи, репрезентуючи етапи, як система може адаптуватися до нових особливостей та еволюціонувати відповідно до змін у суспільному середовищі, а гуманістичний підхід вказує на особливу потребу захисту прав і свобод дитини як найвищої правової цінності. Результати дослідження відображаються в аналізі правового статусу дитини, яка стала жертвою домашнього насильства. Зокрема, позиціоновано, що юридичні ознаки статусу дитини, яка стала жертвою домашнього насильства, включають: вік та правовий статус; право на особисту недоторканість; право на безпеку та захист; право на навчання та розвиток; право на забезпечення. Європейські стандарти щодо захисту дітей від домашнього насильства включають три етапи генезису та на сьогодні відображають еталони та випробувані позитивною практикою інституційні засоби, що можуть мати позитивний вплив на національну правову політику у цій сфері. У висновку мотивовано, що недостатня свідомість громадськості та недостатнє законодавче забезпечення є ключовими проблемами. Важливо вжити заходів на рівні правотворення, включаючи реєстрацію повідомлення, розширення визначення домашнього насильства та забезпечення безпеки жертв. Реалізація європейських стандартів потребує спільних зусиль усіх суспільних сфер, включаючи уряд, громадські організації та міжнародних партнерів. Важливо отримати кращий досвід країни ЄС та впроваджувати його в національну практику. Запровадження ефективних механізмів реагування та співпраці між службами є необхідним кроком для виявлення та реагування на випадки домашнього насильства.