РЕФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН КРІЗЬ ПРИЗМУ ВІЙНИ МІЖ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА УКРАЇНОЮ

Анотація

Мета статті полягає у аналізі діяльності одного з головних органів Організації Об’єднаних Націй – Ради Безпеки, на який згідно зі ст. 24 Статуту ООН покладено відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки, в контексті війни між Україною та Російською Федерацією. Питання ефективності діяльності Ради Безпеки ООН завжди викликали інтерес у науковців та фахівців з міжнародного права, а з початком агресії РФ щодо України це питання для науковців з України та інших країн Європи набуло, окрім теоретичного, цілком практичного виміру. Перспективи реформування механізму забезпечення миру та безпеки, зокрема через діяльність Ради Безпеки ООН, також розглядаються у статті з урахуванням можливих сценаріїв розвитку подій. Результати опрацювання вибраної тематики показали суттєві вади наявного механізму реалізації повноважень Ради Безпеки ООН у разі, коли зацікавленою стороною у вирішенні питання, а ще гірше агресором, є одна з країн-постійних членів Ради. Проаналізовані підстави такого становища та можливості реформування цього органу для забезпечення його подальшої ефективності. Висновки проведеного аналізу приводять до розуміння причин виникнення ситуації неефективності реалізації механізму вирішення міжнародних конфліктів у Раді Безпеки ООН у разі, коли стороною конфлікту є один з постійних членів Ради. Проаналізовані підстави отримання статусу постійного члена Ради Безпеки ООН Російською Федерацією та обґрунтовано сумнівність такого статусу в умовах порушення такою країною основоположних принципів міжнародного права.