МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСЮ: ВИКЛИКИ, СТАНДАРТИ ДОКАЗУВАННЯ, ВЗАЄМНЕ ВИЗНАННЯ ПОСТАНОВ ПРО ЗАМОРОЖЕННЯ АКТИВІВ ТА ПОСТАНОВ ПРО КОНФСКАЦІЮ

Анотація

Метою статті є розгляд питань, пов’язаних з посиленням міжнародної правової допомоги у сфері запобігання та протидії організованій злочинності. Актуальність цієї теми зумовлена тим, що після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну у лютому 2022 року політична економіка України зазнала глибоких змін. Агресія вплинула як на легальні, так і на нелегальні торговельні шляхи, підірвала діяльність злочинних організацій і породила нові форми неформального та незаконного обміну на лінії фронту та у тилу країни. Це також призвело до появи нових викликів, таких як розвиток нових навичок і технологій, які можуть бути використані транснаціональною організованою злочинністю, про що було зазначено у Звіті «Україна: Динаміка організованої злочинності в умовах війни», підготовленому Сектором досліджень та аналізу тенденцій УНЗ ООН (Suggested Citation: UNODC, Ukraine: Organized Crime Dynamics in the Context of War, 2025). Під час дослідження застосовувались статистичні методи (обробка даних Офісу Генерального прокурора, Державної судової адміністрації України), аналіз національного законодавства, права Європейського Союзу (Директиви тощо) та практика Суду справедливості ЄС, компаративістський метод задля виявлення прогалин в національному законодавстві та внесення пропозицій щодо імплементації стандартів ЄС, зокрема, щодо арешту та конфіскації активів; узагальнення звітів Інтерполу та Європолу. Результатом дослідження стало виявлення шляхів удосконалення чинного законодавства, що продиктовано низькими показниками застосування загальної та спеціальної конфіскації; арешту та конфіскації активів без засудження у випадку хвороби або смерті обвинуваченого тощо. За результатами дослідження автор дійшла висновків про необхідність підвищення ефективності міжнародного співробітництва, боротьби з організованою злочинністю та збільшення показників кількості та вартості конфіскованих активів, здобутих злочинним шляхом внесення зміни до ч. 3 та ч. 4 ст. 28 Кримінального кодексу України щодо визначення понять «організована група» та «організована злочинна організація» у відповідності до права ЄС (зменшити кількість учасників); доповнити ст. 66 КК України обставинами, які пом’якшують покарання особам, які сприяли розслідуванню злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями; доповнити ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання, – вчинення злочину організованою групою чи злочинною організацією; доповнити ст. 96-3 «Підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру» статтею 255-1 КК та передбачити відповідальність за встановлення або поширення злочинного впливу. Також доцільно відповідно до Директиви ЄС від 24 квітня 2024 року привести у відповідність механізм накладення арешту та конфіскації активів (у третіх осіб, без ухвалення обвинувального вироку, без засудження у випадку хвороби чи смерті тощо). В Кримінальному процесуальному кодексі України встановити юрисдикцію на ті випадки, коли злочини вчинені повністю або частково на її території, незалежно від того, де базується або діє злочинна організація; одним із своїх громадян; або в інтересах юридичної особи, заснованої на території цієї держави. Виключити можливість конфіскації за судовим рішенням, яке ухвалене іншою державою без участі зацікавленої особи з порушенням права на доступ до судового захисту та права на власність. Передбачити положення, згідно з яким, якщо правопорушення підпадає під юрисдикцію більш ніж однієї держави, і якщо будь-яка із зацікавлених держав може правомірно відкрити кримінальне провадження на підставі одних і тих самих фактів, зацікавлені держави повинні співпрацювати у визначенні того, яка з них буде переслідувати правопорушників з метою централізації розгляду справи в одній державі.