ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ОТРИМАННЯ ПОКАЗАНЬ ПОТЕРПІЛОГО ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Автор(и)

  • Анастасія Борисівна Антонюк Європейський університет image/svg+xml
  • Петро Юрійович Кравчук Європейський університет image/svg+xml
  • Петро Васильович Цимбал Європейський університет image/svg+xml

DOI:

https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2026-4-17

Ключові слова:

потерпілий, показання потерпілого, допит потерпілого, досудове розслідування, процесуальні гарантії, криміналістичне забезпечення

Анотація

Мета дослідження полягає у комплексному з’ясуванні процесуально-правових та організаційно-тактичних засад отримання показань потерпілого під час досудового розслідування, визначенні особливостей реалізації ним права давати показання або відмовитися від їх надання, а також обґрунтуванні напрямів удосконалення порядку проведення допиту з урахуванням сучасних потреб правозастосовної практики, розвитку цифрових технологій і необхідності забезпечення прав та законних інтересів потерпілого. Методи. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Діалектичний метод використано для розкриття взаємозв’язку між правом потерпілого на надання показань і завданнями кримінального провадження. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу положень законодавства щодо порядку, тривалості та фіксації допиту, його проведення в режимі відеоконференції та слідчим суддею. Системно-структурний метод дав змогу визначити місце показань потерпілого у механізмі доказування. За допомогою аналізу, синтезу й узагальнення досліджено наукові підходи та судову практику, а методом правового моделювання сформульовано напрями вдосконалення процедури допиту потерпілого в порядку ст. 225 КПК України. Результати. Встановлено, що право потерпілого давати показання або відмовитися від їх надання є складовою його процесуального статусу та гарантією захисту законних інтересів. Ефективність допиту залежить від своєчасного набуття відповідного статусу, належного роз’яснення прав, підготовки до слідчої (розшукової) дії, забезпечення вільної розповіді та повної фіксації відомостей. Обґрунтовано доцільність документування факту і причин відмови від надання показань для виявлення можливого незаконного впливу. Розкрито значення технічної фіксації, оптимальної тривалості та дистанційного проведення допиту за умови підтримання психологічного контакту. Визначено гарантійне значення допиту слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України для збереження доказової інформації та захисту вразливих потерпілих. Аргументовано доцільність збереження відкритого переліку виняткових обставин для його проведення. Висновки. Сучасна модель отримання показань потерпілого має спрямовуватися не лише на дотримання процесуальної форми, а й на забезпечення повноти та достовірності доказової інформації, психологічної безпеки особи і запобігання вторинній віктимізації. Перспективними напрямами є розширення технічної фіксації та дистанційного допиту, вдосконалення матеріально-технічного забезпечення і розроблення рекомендацій щодо відеокомунікації з потерпілими. Для забезпечення правової визначеності запропоновано законодавчо встановити види рішень, які слідчий суддя може ухвалити за результатами розгляду клопотання відповідно до ст. 225 КПК України, зберігши відкритий перелік підстав для застосування цього механізму.

Посилання

1. Буртовий М. О. Процесуальні права потерпілого та їх реалізація на стадії досудового розслідування : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2022. 260 с. URL: https://elar.naiau.kiev.ua/items/57ddccda-b86e-4ca6-a347-9f3d75db53f4 (дата звернення: 09.09.2026).

2. Гошовський М. І., Кучинська О. П. Потерпілий у кримінальному процесі України. Київ : Юрінком Інтер, 1998. 192 с.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 09.09.2026).

4. Сольонова О. О. Показання потерпілого як джерело доказів у кримінальному провадженні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2018. 239 с. URL: https://elar.naiau.kiev.ua/items/17c8181c-5dbd-454f-9e26-38b7a0df07f0 (дата звернення: 09.09.2026).

5. Фаринник В. Слідчі (розшукові) дії за новим Кримінальним процесуальним кодексом України. Юридичний вісник України. 2012. № 28. С. 4.

6. Черниченко І. В. Застосування відеоконференції у кримінальному провадженні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2014. 20 с.

7. Маланчук А. Г. Допит у режимі відеоконференції. Малиновські читання : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Острог, 15–16 листоп. 2013 р.). Острог : Національний університет «Острозька академія», 2013. С. 272–273.

8. Макаров М. А. Допит слідчим суддею свідка та потерпілого під час досудового розслідування у судовому засіданні. Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 20–21 листоп. 2015 р.). Львів : Центр правничих ініціатив, 2015. С. 42–44.

9. Про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями : узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016. URL: https://ips.ligazakon.net/document/VRR00205 (дата звернення: 09.09.2026).

Завантаження

Опубліковано

2026-11-09

Номер

Розділ

СЕКЦІЯ 7 КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА; СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА; ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ