ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ОТРИМАННЯ ПОКАЗАНЬ ПОТЕРПІЛОГО ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Анотація

Мета дослідження полягає у комплексному з’ясуванні процесуально-правових та організаційно-тактичних засад отримання показань потерпілого під час досудового розслідування, визначенні особливостей реалізації ним права давати показання або відмовитися від їх надання, а також обґрунтуванні напрямів удосконалення порядку проведення допиту з урахуванням сучасних потреб правозастосовної практики, розвитку цифрових технологій і необхідності забезпечення прав та законних інтересів потерпілого. Методи. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Діалектичний метод використано для розкриття взаємозв’язку між правом потерпілого на надання показань і завданнями кримінального провадження. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу положень законодавства щодо порядку, тривалості та фіксації допиту, його проведення в режимі відеоконференції та слідчим суддею. Системно-структурний метод дав змогу визначити місце показань потерпілого у механізмі доказування. За допомогою аналізу, синтезу й узагальнення досліджено наукові підходи та судову практику, а методом правового моделювання сформульовано напрями вдосконалення процедури допиту потерпілого в порядку ст. 225 КПК України. Результати. Встановлено, що право потерпілого давати показання або відмовитися від їх надання є складовою його процесуального статусу та гарантією захисту законних інтересів. Ефективність допиту залежить від своєчасного набуття відповідного статусу, належного роз’яснення прав, підготовки до слідчої (розшукової) дії, забезпечення вільної розповіді та повної фіксації відомостей. Обґрунтовано доцільність документування факту і причин відмови від надання показань для виявлення можливого незаконного впливу. Розкрито значення технічної фіксації, оптимальної тривалості та дистанційного проведення допиту за умови підтримання психологічного контакту. Визначено гарантійне значення допиту слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України для збереження доказової інформації та захисту вразливих потерпілих. Аргументовано доцільність збереження відкритого переліку виняткових обставин для його проведення. Висновки. Сучасна модель отримання показань потерпілого має спрямовуватися не лише на дотримання процесуальної форми, а й на забезпечення повноти та достовірності доказової інформації, психологічної безпеки особи і запобігання вторинній віктимізації. Перспективними напрямами є розширення технічної фіксації та дистанційного допиту, вдосконалення матеріально-технічного забезпечення і розроблення рекомендацій щодо відеокомунікації з потерпілими. Для забезпечення правової визначеності запропоновано законодавчо встановити види рішень, які слідчий суддя може ухвалити за результатами розгляду клопотання відповідно до ст. 225 КПК України, зберігши відкритий перелік підстав для застосування цього механізму.