КУЛЬТУРНО-ПРАВОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ ПРАВОВИХ СТУДІЙ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО-ПРАВОВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

Мета цієї статті полягає у розкритті методологічного потенціалу культурно-правових досліджень у концептуалізації та вивченні культурно-правової ідентичності. Методи. Дослідження проведено в межах міждисциплінарного методологічного підходу (на перетині філософії, філософії права, правознавства, культурології, історії). Використання порівняльно-правового методу слугувало аналізу текстів конституцій для виявлення специфіки національних правових культур та інституційної ідентичності. Результати. У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз феномену культурно-правової ідентичності крізь призму сучасної міждисциплінарної парадигми культурно-правових досліджень. Обґрунтовано, що сучасна правова наука потребує виходу за межі вузьконормативного розуміння права, позиціонуючи його не лише як систему формальних приписів та державних інститутів, але й як складний культурний феномен. Досліджено методологічний потенціал розширення джерельної бази правознавства за рахунок залучення культурних артефактів – художньої літератури, медіа-дискурсу, мистецтва, пам’яток традиційної культури та цифрового середовища. Показано, що саме через такі джерела суспільство конструює свої уявлення про справедливість, легітимність та законність. Особливу увагу приділено концептуалізації бінарності феномену культурної ідентичності. Обґрунтовано, що бінарна природа ідентичності проявляється на кількох рівнях: соціологічному (через фундаментальну опозицію «Свій – Чужий», включення та виключення), структурному (взаємодія статичного соціокоду спільноти та динамічних процесів його реконструювання), онтологічному (поєднання суб’єктивного відчуття належності та об’єктивних нормативно-інституційних рамок) та просторовому (дихотомія матеріального і нематеріального культурного вимірів). З’ясовано роль культурно-правової ідентичності як ключового механізму забезпечення онтологічної безпеки суспільства, що гарантує передбачуваність соціального буття, стабільність правопорядку та неперервність існування спільноти в умовах сучасних геополітичних і соціокультурних трансформацій. Висновки. Право є формою культури та механізмом відтворення ціннісної культури конкретної спільноти. Культурна ідентичність визначає аксіологічний простір, формуючи уявлення про основні соціальні цінності, а право інституціоналізує ці цінності у нормативному порядку. культурна ідентичність також є специфічним фільтром, через який відбувається інтерпретація, реалізація та застосування права.