ПРАВО НА ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ БЕЗБАР’ЄРНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ

Анотація

Метою статті є комплексне теоретико-правове осмислення права ветеранів та ветеранок війни на доступ до правосуддя крізь призму концепції безбар’єрності, а також з’ясування потенціалу електронного судочинства як інструменту усунення фізичних, цифрових, інформаційних та комунікаційних перешкод у реалізації цього права в умовах воєнного стану й повоєнного відновлення України, коли чисельність ветеранів стрімко зростає, а традиційна модель судочинства виявляє неспроможність ураховувати їхні специфічні потреби. Методи. Методологічну основу дослідження склали діалектичний метод, що дав змогу простежити розвиток безбар’єрності від фізичної доступності до цифрової та процесуальної, формально-юридичний метод (для тлумачення процесуальних норм), системно-структурний аналіз (для виокремлення складових безбар’єрності у сфері правосуддя), порівняльно-правовий метод (для співвіднесення національних та міжнародних стандартів доступу до правосуддя), а також герменевтичний підхід до інтерпретації практики Європейського суду з прав людини. Результати. Обґрунтовано, що безбар’єрний доступ ветеранів до правосуддя становить самостійний прояв принципу верховенства права та похідну гарантію права на справедливий суд, який не зводиться до формальної можливості звернення до суду. Доведено, що підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» і відеоконференцзв’язок забезпечують не лише процесуальну економію, а й виконують правозабезпечувальну функцію розумного пристосування процедури до потреб особи з інвалідністю внаслідок війни. Установлено, що процесуальну економію не слід ототожнювати з безбар’єрністю. Виявлено, що чинне регулювання участі у відеоконференції поза межами суду, попри оновлення 2024 року, зберігає бар’єри для свідків та інших учасників, а цифрова нерівність здатна трансформувати технологічну перевагу на нову перешкоду. Висновки. Сформульовано висновок про необхідність нормативного закріплення безбар’єрності як засади цивільного судочинства у статті 2 ЦПК України, запровадження процесуальних запобіжників ретравматизації ветеранів та доповнення ст. 212 ЦПК України обов’язком суду враховувати індивідуальні потреби учасника, зумовлені станом здоров’я. Аргументовано, що принцип процесуальної пропорційності є методологічним ключем до врівноваження вимоги безбар’єрності та засади рівності сторін. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства, зокрема унормування вимог цифрової доступності електронних сервісів.