СПЕЦІАЛЬНО-ЮРИДИЧНІ МЕТОДИ В ДОСЛІДЖЕННІ ПРОБЛЕМ НОРМОТВОРЕННЯ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

Мета дослідження полягає у комплексному теоретико-правовому аналізі змісту, сутності та класифікації спеціально-юридичних методів правової науки в умовах цифровізації та глобалізації, а також у визначенні меж застосування інформаційних технологій (Legal Tech) у нормотворчій і правозастосовній діяльності та з’ясуванні умов збереження методологічної автономії правової догматики. Методи. Методологічну основу становить система загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Системно-структурний метод застосовано для визначення місця спеціально-юридичних методів у багаторівневій структурі правової методології. Діалектичний підхід дозволив розкрити суперечності між цифровою трансформацією правової сфери та необхідністю збереження класичної правової догматики. Герменевтичний метод використано для інтерпретації нормативно-правових приписів і виявлення їх змістовного значення. Порівняльно-правовий метод дав змогу зіставити підходи до використання юридичного інструментарію в різних правових системах. Результати. Встановлено, що спеціально-юридичні методи залишаються ключовим інструментом забезпечення внутрішньої узгодженості правової системи в умовах цифрової трансформації. Обґрунтовано, що цифровізація не змінює їхньої сутнісної природи, однак ускладнює умови застосування через зростання обсягів правової інформації, динамічність нормативного матеріалу та поширення автоматизованих аналітичних систем. Окреслено, що формально-юридичний, герменевтичний і порівняльно-правовий методи відіграють важливу роль у виявленні колізій, прогалин і термінологічних неузгодженостей, тоді як догматичні підходи забезпечують стабільність і логічну впорядкованість правового регулювання. Цифрові інструменти при цьому виконують допоміжну аналітичну функцію. Висновки. Спеціально-юридичні методи посідають центральне місце у структурі методології правознавства, забезпечуючи логічну єдність, системність і визначеність права, а також слугують інструментом виявлення та подолання колізій і прогалин. Їхня еволюція пов’язана з цифровізацією, яка не змінює їх сутності, але ускладнює умови реалізації. У цих умовах цифрові технології розглядаються як допоміжний засіб, що підвищує ефективність аналітичних процедур, не замінюючи класичну правову догматику. Забезпечення якості нормотворення і правозастосування потребує збереження пріоритету професійного юридичного тлумачення та експертної правової оцінки.