СИСТЕМА ПРИМУСОВИХ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗАХОДІВ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

Анотація

Метою статті є окреслення системи кримінально-правових заходів, які можуть застосовуватися до неповнолітніх, визначення особливостей як каральних, так і тих, які позбавлені мети карати, кримі­нально-правових заходів у контексті їх застосування щодо неповнолітніх.

Методи. У роботі використано такі методи дослідження, як аналіз і синтез, герменевтичний і фор­мально-юридичний.

Результати. Автори поділяють усі примусові кримінально-правові заходи на каральні та некаральні. Покарання і судимість як каральні заходи та примусові заходи виховного характеру регламентують­ся в окремому розділі Кримінального кодексу України, особливості всіх інших примусових заходів щодо неповнолітніх випливають із системного тлумачення норм, передбачених кримінальним законом, та інших нормативно-правових актів. Розглядаючи передусім покарання як каральний захід, автори констатують, що додаткові обставини, що підлягають установленню під час застосування покарань, значно звужують можливий перелік покарань із запропонованої законодавцем системи покарань щодо неповнолітніх. Це підтверджується і статистичними даними призначення покарань за останні роки.

Щодо блоку некаральних примусових заходів встановлено, що оскільки у кримінальному зако­ні передбачені різні підстави для застосування примусових заходів виховного характеру і разом із тим вони є однаковими в усіх випадках їх застосування, слід передбачити відмінні заходи впливу на неповнолітніх у випадку звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання, а також вивести з-під кримінально-правового впливу осіб, які не досягли віку кримінальної відповідаль­ності і вчинили суспільно небезпечні діяння.

Проаналізовано особливості застосування щодо неповнолітніх примусових заходів медичного харак­теру, вказано на неможливість їх поміщення до психіатричних закладів із суворим наглядом; встановлено, що примусове лікування, спеціальна конфіскація, позбавлення права керувати транспортними засобами можливо застосувати і до неповнолітніх; особливості застосування цих заходів проявляються у віці, з якого можливе їх застосування. Підкреслено неузгодженість цивільного та кримінального законодавства щодо віку осіб, яким можливо призначити компенсаційний захід виховного характеру – обов’язок відшко­дувати заподіяні майнові збитки неповнолітньому, який має майно, кошти або заробіток.

Авторами зроблено загальний висновок, що норми, які регламентують види, порядок застосування примусових кримінально-правових заходів щодо неповнолітніх, потребують подальшого вдосконалення.