ДОСВІД АДМІНІСТРУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ СУБ’ЄКТАМИ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ ГРУЗІЇ, КАЗАХСТАНУ ТА ІНДІЇ

  • Сергій Миколайович Мельник
Ключові слова: Україна, суб’єкти забезпечення національної безпеки й оборони, тероризм, державний суверенітет, організаційно-правові засади діяльності сектору безпеки й оборони, територіальна цілісність, збройний конфлікт

Анотація

Мета статті полягає в тому, щоб на підставі системного аналізу основ правової регламентації діяль­ності, узагальнення практики функціонування висвітлити досвід адміністрування національної безпе­ки й оборони, який накопичили органи військового управління Грузії, Казахстану і Індії.

Методи, які застосовувалися у процесі виконання статті, базувалися на діалектико-матеріалістично­му підході, що дало змогу визначити передумови формування національних моделей адміністрування національної безпеки й оборони Грузії, Казахстану, Індії. Також було застосовано історико-правовий метод (для висвітлення історичних передумов розбудови системи державних силових органів у держа­вах, що розглядаються), структурно-функціональний метод (для визначення особливостей організацій­но-функціональної розбудови суб’єктів військового управління Грузії, Казахстану та Індії), поєднання диференціації й інтеграції (дозволив здійснити розмежування компетенції найважливіших інституцій у Грузії, Казахстані та Індії, які виконують схожі завдання з метою забезпечення державної безпеки та підтримання належного рівня обороноздатності держави), метод теоретико-правового прогнозування (для обґрунтування перспективних завдань юридичної науки у частині подальшого дослідження пози­тивного зарубіжного досвіду організації діяльності органів забезпечення національної безпеки й обо­рони з метою перспективного впровадження в національну практику України).

Результати наукового розроблення обраної тематики показали, що на сьогодні в таких державах, як Грузія, Казахстан і Індія, адміністрування забезпечення національної безпеки й оборони здійснюється розгалуженою системою органів військового управління. Серед них найбільш важливою інституцією є збройні сили держави, які беруть на себе основне навантаження у частині збройного захисту держав­ного суверенітету, територіальної цілісності і силової протидії тероризму.

Висновки. Доктринальне розроблення вітчизняними науковцями моделей адміністрування націо­нальної безпеки й обороноздатності як союзницьких Україні держав пострадянського простору, так і розвинених держав Південної Азії є чинником накопичення систематизованої інформації, яка підлягає використанню у процесі реформування національної системи забезпечення державної безпеки й оборо­ни України. У зв’язку із цим перспективним напрямом наукових розроблень для вітчизняних фахівців є вироблення пропозицій щодо запозичення і впровадження кращого зарубіжного досвіду в національну практику функціонування сектору безпеки й оборони України. Особливо цікавим у зазначеному від­ношенні є досвід управління відповідними структурами, організаційно-правового забезпечення їхньої діяльності, визначення юридичних підстав застосуванням сил і спеціальних засобів.

Посилання

1. Про рішення Ради національної безпеки й оборони України від 4 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки й оборони України» : Указ Президента України від 14.03.2016 р. № 92/2016 Офіційний веб-сайт Верховної ради України URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/92/2016 (дата звернення: 25.05.2019).
2. Про рішення Ради національної безпеки й оборони України «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» : Указ Президента України від 06.06.2016 р. № 240/216. Офіційне інтернет-представництво Президента України URL : https://www.president.gov.ua/documents/2402016-20137/ (дата звернення: 22.05.2019).
3. Тищенко М.М., Богуцький В.В., Григоренко Є.І. Військова адміністрація : навч. посіб / за заг. ред. М.М. Тищенка. 2-ге видання, переробл. та доповн. Харків : Право, 2014. 364 с.
4. У Грузії нова Концепція безпеки. Інформаційне агентство «Уніан». URL : https://www.unian.ua/politics/587233- u-gruziji-nova-kontseptsiya-bezpeki.html. (дата звернення: 23.05.2019).
5. Талалай Д.В. Досвід республіки Грузія щодо забезпечення національної безпеки. Наше право. 2014. №№ 9. С. 31–37.
6. Каратаев Р.Г. Цели и задачи системы обеспечения национальной безопасности Республики Казахстан в пограничной сфере. Системи обробки інформації. 2009. Вип. 2(76). С. 140–145.
7. Хроленко А. Армия Казахстана: место в мировом рейтинге, вооружение и роль в регионе. Интернет-издание «Sputniknews.kz». URL : https://ru.sputniknews.kz/ columnists/20180403/5151846/armiya-kazakhstan.html (дата звернення: 19.05.2019).
8. Коломоєць О.В. Концепція національної безпеки Індії як модель ядерного стримування. Проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць / наук. ред. Б. Канцелярук та ін. К. КиМУ, 2012. Вип. 5. С. 166–180.
Опубліковано
2019-11-05
Сторінки
28-32
Розділ
СЕКЦІЯ 4 АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; ФІНАНСОВЕ ПРАВО; ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО